Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Розділ 44

Катя відпустила таксі та мимоволі зіщулилася, стоячи посеред великого доглянутого двору закритого житлового комплексу, в одній з квартир якого вона мала жити. До продажу бабусиного та покупки нового будинку, звісно. Адже вона навіть не запитала повіреного, на який термін орендовано квартиру.

Красиві світлі стіни високих будинків, що ніби прагнули дістати дахом до небес, чомусь відчуття затишку не створювали. Яскравий дитячий майданчик був порожнім. Тільки пусті гойдалки іноді погойдувалися в такт руху холодного повітря.

Дівчина повільно пішла до будинку. Пояснила цікавій консьєржці мету свого прибуття, отримала від неї цінні вказівки про чистоту, порядок та графік доставлення пошти. Потягла валізу до ліфта. Він раптом почав здаватися практично непіднімним.

Вмій говорити "ні" і йти. Слова бабусі струсили Катерину, коли двері ліфта зачинилися, несучи її вгору, до енного поверху з орендованою квартирою.

Ключі від неї чекали у консьєржки, завбачливо залишені там рієлтором.

Катя з острахом відчинила масивні, але гарні різьблені двері. Несміливо зробила пару кроків у просторий передпокій великої та світлої квартири-студії.

Поставила валізу біля стіни та сіла прямо на підлозі, дивлячись на синяву небесної шалі за вікном, що вкривала  землю. Знову осінь. Все циклічно у цьому світі, все повторюється. Трансформується під нові реалії і знову приходить, щоб перевірити, наскільки добре ми засвоїли попередній урок.

Ось і ця квартира - немов повтор того номера готелю, в якому вони зі Стасом провели незабутній спільний тиждень.

Вона розуміла, що справа навіть не в ній, мабуть. А в тому, що це її перший сексуальний досвід. І хоч би як склалося життя далі, він не забудеться вже ніколи.

Ні, Катя точно не житиме в цій квартирі. Дівчина рішуче підвелася з підлоги. Пройшлася по квартирі, де все виглядало милим, але відчувалося казенним. Сіла на м'який диван. Сьогодні переночує тут, а завтра повернеться додому. Може, взагалі не послухатися бабусю і не продавати будинок?

- Доброго вечора, - трохи небезпечно привіталася, додзвонившись страднику-юристу. - Скажіть, я забула уточнити, на який час ви орендували цю квартиру для мене?

Чоловік хмикнув добродушно і чесно відповів:

- На добу.

- Вибачте? - Здивовано перепитала Катя, вирішивши, що не дочула.

- Я вибрав саму затишну і світлу квартиру зі всіх запропонованих варіантів і зрозумів, що вам знадобиться максимум доба для того, щоб захотіти повернутися додому. Але якби передумали, оренда автоматично продовжується, така угода.

- Ви дуже проникливі! - захоплено зітхнула Катерина. - А я боялася, що ви розгніваєтеся через постійне занепокоєння по дрібницях.

- Катюшо, можна я відвезу вас додому? – обережно спитав чоловік.

Катерина замислилась. По тілу раптом промайнула така тепла хвиля душевного спокою - вона може потрапити додому прямо зараз.

- Так! – впевнено відповіла вона. - Тільки скоріше, будь ласка.

Юрист дивовижно приємно засміявся і пообіцяв не затримуватися.

Катя не стала зволікати. Тут же зачинила двері, схопила валізку і, щоб скоротити час до його приїзду, почала спускатися сходами. Надворі все одно довелося чекати.

Вітер, що налетів, кружляв опале листя в прощальному танці осені. Похмурі хмари шалено гасали по небосхилу, виливаючи на землю сльози, що накопичилися за літо.

Дівчина відступила в рятівне укриття під навісом під'їзду будівлі, що так і не стала її оселею та широко посміхнулася. Її переповнювала радість. Ніби вона давно не була вдома, і ось тепер знайшла довгоочікувану нагоду повернутися.

Чоловік, який досить швидко приїхав, кивнув на знак привітання, відчиняючи для неї дверцята автомобіля.

Катя шмигнула в нагрітий салон, доки юрист порався з її багажем.

- Катюшо, мене мучить відчуття, ніби я обманюю вас, - несподівано сором'язливо і несміливо заговорив немолодий чоловік, миттю глянувши на неї, коли вони виїхали за межі житлового комплексу, під супровід здивованого погляду консьєржки: так короткостроково в будинку не селився ще ніхто.

- Що ви хочете цим сказати? – насторожено уточнила Катя.

- Скажіть, у тому листі ваша бабуся не згадувала про мене?

Катерина здивовано похитала головою.

- Боюся, що ні, - відповіла вона, і співрозмовник не стримав засмученого зітхання.

- Шкода, - упустив чоловік, замовкаючи ненадовго. А потім продовжив жвавіше: - Річ у тому, що я дуже любив вашу бабусю. Думаю, що кохав взаємно. Але вона незмінно відмовлялася визнати це, стверджуючи, що вже заміжня і міняти цей факт не збирається. Тим більше заради чоловіка набагато молодше.

Катя вражено слухала одкровення людини, яка впевнено вела автомобіль, і ніби вперше бачила його. Адже опосередковано, але бабуся писала про нього. Цікаво, що ж таке сталося у їхньому житті?

- Я багато знаю про вас, оскільки дуже старанно виконував свої обов'язки. Насамперед зізнаюся, через глибоку особисту зацікавленість. І коли помер ваш дідусь, ви вступили до університету, а я так і не одружився... То спробував знову заговорити з нею про почуття. Але тепер вона непохитно заявила, що занадто стара для кохання і взагалі засиділася вона тут. Ви тільки не смійтеся, але я вам говорю це в дорозі просто тому, що звідси ви точно не втечете. А мені, виявляється, простіше спровадити натовп рейдерів, ніж розповісти комусь про свої почуття. Загалом, ви точно можете покластися на мене, як на члена сім'ї, а зовсім не тільки юриста. Тому я непогано вас розумію, як мені здається.

Катя розгублено кліпнула кілька разів, обмірковуючи почуте.

Додому дісталися швидко. Осмисливши отриману інформацію, Катерина зважилася показати листа юристу, попередньо вибачившись перед бабусею за порушення меж її особистого простору.

Чоловік зворушливо дбайливо прийняв з її рук листа, уважно перечитав кілька разів, сплакнувши. Від запропонованого чаю не відмовився. Чашку вибрав бабусину, з мрійливою усмішкою. Напевно, вона справді багато для нього значила.

Чаювали в мовчанні, раптом стали рідними душами. Так само мовчки обнялися на прощання, обмінявшись розуміючими поглядами, і він поїхав.

Катерина зачинила двері та втомлено плюхнулася на бабусине ліжко. Уткнулася носом у її улюблену подушку і майже одразу заснула.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍