Читати книгу - "Відьомські війни"

На мить здалось, що нічого не сталось, жодного пошуку не було, я вдома там, де повинна бути. Потім, я повернулась до реальності. Я зовсім забула про присутність Нейта.

— Знайомтесь це Нейтан, мій друг, — друг надто голосно сказано. Ми явно не друзі. Особливо, враховуючи його почуття до мене.

Тато потиснув руку моєму «другу», Стівен також пішов на контакт з ним. Дон взагалі зраділа появі нової людини, перед якою не потрібно приховувати магію. Стівен постійно пояснює дочці складні правила. Чому не можна користуватися магією перед іншими людьми, тими хто не володіє жодними магічними здібностями.

Мама підійшла непомітно. Непомітно для мене. Я не відчула її енергетики. Вона запропонувала піти в дім. Аманда вже приготувала кімнату для гостей, туди помістили речі Нейта, а мої давно чекають у кімнаті. До того ж відмова поїсти, перетворилась на пропозицію випити чаю та поближче познайомитись.

Я зітхнула, розуміючи, що маю піти на поступки. Нейт не виглядає втомленим, але позбавити його комфортного перебування у моєму домі із-за власної нетерплячості є верхівкою невдячності. Він врятував моє життя. Керол та Айрін піклувалась про мене, оточивши усім необхідним. Тому настав час відповісти люб’язністю на люб’язність.

Звичайне чаювання перетворилось в дещо грандіозніше. Мама, Аманда накрили стіл повний десертів. Магія суцільна магія допомогла створити подібний стіл. Почну перераховувати десерти від найулюбленіших: груші в шоколаді, медово-яблучні млинці, паннакотта з полуницею, сирний чізкейк, шарлотка з яблуками, мигдалево-сливовий пиріг «догори дригом» зі спеціями, маффіни з ягодами, алжирське печиво з мигдальною начинкою і апельсиновою водою.

Декілька сортів чаю знаходилось в заварничках. Кава по-віденськи, тато обожнює цей напій. Скатертина тітки Агнес, я її могла бачити тільки за особливої нагоди. Ось перше, що я помітила. Далі пішли нескінчені розмови. Стівен розповідав магічні особливості полірування авто. Магія без порушення правил. Нейт навпаки згадав сестру. Особливий метод шопінгу якої надто вже грандіозний. Чай нагадав мені про Пінс, взагалі я ненавиджу чаювання. Мої думки штовхали мене поговорити, з’ясувати більш важливіші питання.

Аманда прошепотіла мамі: а він симпатичний, та хитро посміхнулась. Чаювання ніяк не завершувалось, триваючи досить довго. Моя родина вдавала, ніби нічого не сталося. Мама поводилась звичайнісінько. Уникаючи зорового контакту зі мною, вона постійно перешіптувалась з Амандою. Їх розмова, завдяки окремо почутим фрагментам нагадувала спілкування пліткарок. Тато розважав Дон, розповідаючи казки, головними персонажами яких виступали десерти. Королівство солодощів так називається ця історія. В дитинстві вона була моєю найулюбленішою серед усіх. Мені подобалось слухати казку, сидячи за святково вбраним столом, численні десерти робили оповідь більш цікавішою та додавали апетиту. З яким захопленням я насолоджувалась після почутого вершковим кремом (він слугував одним з інгредієнтів для будівництва замку, або плитами шоколаду. Вони зажди вкривали дороги, які ведуть до замку). Стівен охоче ділився магічними секретами, темна магія слугувала основною темою розмови між ним та Нейтом. Нарешті я вирішила порушити таку ідилію, заговоривши про пошук.

Невже, ніхто не хоче побачити знайдену мною магічну реліквію? — всі погляди сфокусувались на мені.

— Мила, ми знаємо що ти повинна була знайти, — спокійно промовив тато.

— Дійсно знаєте, одна я не знала, може хтось пояснить мені…

— Охолонь, та почекай до завтра. Важливіше, те що у нас зараз гість. — Аманда невдоволена моєю поведінкою. Вона ще не знає про продаж маєтку.

— Я не збираюсь чекати до завтра, — мій голос став різкуватий. — Я маю з’ясувати дещо, думаю Нейтан не образиться. — Я піднялась із-за стола, покидаючи нескінченне чаювання. Невдоволені коментарі Аманди посипались градом. Грюкіт стільця означав, що сестричка хоче поспілкуватись зі мною, ще один рух більш м’який мама, також покинула гостя.

Я попрямувала за реліквією. Чорна книжка зберігалась в моїй сумці. Я поставилась до неї безвідповідально, кинувши в заповнену усілякими речами сумку. Діставши реліквію, я спустилась донизу. Відчинений батьківський кабінет та численні голоси з нього, вказували на присутність там мами та сестри.

Я тихенько зайшла, зачинивши за собою двері. Величезний дерев’яний стіл вже оточувала Аманда та мама. Я глянула на сестру: що ти тут робиш, можеш приєднатись до свого чоловіка.

Аманда проігнорувала мене. Мабуть вперше, подібна різкість по відношенню до неї відкинута дужим аргументом. Мама заспокійливим тоном голосу попросила сестричку поводити себе добре.

Я присіла на один зі стільців. Стовбичити в кабінеті не надто приваблива ідея. Переліт літаком, проїзд в таксі, взагалі дорога додому трішки вимотала мене.

— Меган, що ти хотіла запитати? — Аманда посміхалась, стримуючи власну самовпевненість.

— Багато чого, — намагалась я зберігати спокій. — Насамперед пошук, книга яку я знайшла сповнена заклять темної магії. Сповнена це м’яко сказано, вона просякнута темною магією.

— Викладай всі запитання одразу втрутилась сестричка, — довго залишатись осторонь їй не по зубах.

— Не знаю з чого почати. Можливо з того що я померла, — мої слова налякали маму, тільки Аманда зберігала холоднокровність, в дечому вона нагадала мені вираз обличчя Клер, сповнений ненависті та позбавлений жалощів.

— Як би ти була мертва, то не сиділа перед нами в кабінеті, а була похована на кладовищі та лежала б у труні, — мамин погляд метався між нами поки Аманда закінчувала говорити, її очі сповнились сльозами.

— Можеш перевірити, в Пінсі є старе кладовище Святого Августина. Там знайдеш мою могилу. Насип з дерев’яним хрестом, без будь-яких ініціалів. Дороговказом слугуватиме ще одна свіжо насипана могила хлопця на ім’я Алекс.

— Не розумію, Меган про що ти говориш, ти жива… — ледве стримуючись, говорила мама.

— Тоді поясніть мені чому я жива, коли маю бути мертвою. Я була мертвою, принаймні деякий час. Моє серце не билось, тіло було позбавлене будь-яких ознак життя. Пояснять будь ласка, чому я вижила після зілля дзвіночок і чому власне взагалі воно подіяло на мене, коли не мало діяти? Чому Нейтан відчуває мене темною відьмою, хоча я добре знаю яким напрямком магії володію? Останнє чому, скажіть хто відповість мені, здається я використала закляття темної магії, хоча це навіть теоретично неможливо?

Моє невдоволення закінчилось. Тирада слів справила заспокійливе враження на маму, вона подивилась сповнена розуміння на обох свої доньок. Тільки Аманда дивилась без особливого ентузіазму, мамина присутність заважала їй виказати неповагу та позіхнути в моїй присутності.

— Розумієш, — почала виправдовуватись мама, підбираючи необхідні слова. — Ти…

Аманда сказала швидше: ти темна відьма.

— Мені не почулось я темна відьма. Так вона сказала.

Мама мовчала, натомість Аманда продовжила говорити: ну, не зовсім темна. Скоріше наполовину темна.

— Неможливо! — голосно лементувала я, розуміючи, що сказане не має сенсу. — Ніхто не може володіти обома напрямками магії. Це всім відомо. Ти можеш володіти