Читати книгу - "Протистояння. Том 2"

183
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 202
Перейти на сторінку:
шрам, схожий на криве мале латинське t. Навіть на старості (а Коджак прожив після того ще шістнадцять років, надовго переживши Ґлена Бейтмана), ці шрами нитимуть на погоду. Коджак звільнився, заліз під ґанок, і коли один із решти двох вовків, охоплений жагою крові, спробував поповзти за ним, Коджак стрибнув на нього, клацнув щелепами — і розірвав йому горлянку. Другий вовк відступив майже до самої кукурудзи з нервовим скавчанням. Якби Коджак вискочив, щоб дати йому бій, вовк би кинувся навтьоки, підібгавши хвіст. Але Коджак не виліз, з нього було годі. Він був виснажений. Лежати він міг тільки на одному боці, швидко, тяжко відсапуючись, зализуючи рани і видаючи глибоке грудне гарчання, коли помічав, що тінь останнього вовка наближалася. Потім стало темно, і місяць в імлі плив над Небраскою. І щоразу, коли останній вовк чув, що Коджак живий і, ймовірно, все ще готовий битися, то сахався і скавчав. Десь після півночі вовк пішов геть, залишивши Коджака самого визначатися, жити чи вмерти. Під ранок пес відчував присутність якоїсь іншої тварини, і це його лякало: він тихо скавулів уві сні. Щось там було в кукурудзі, може, воно навіть полювало на нього. Коджак лежав і тремтів, чекаючи, чи воно його знайде, оте воно, яке відчувалося, як Чоловік, Вовк і Око — щось темне, наче прадавній крокодил у кукурудзі. Невідомо, скільки часу минуло, місяць уже сів, і Коджак відчув, що воно пішло геть. Він задрімав. Пес пролежав під ґанком три дні, виходячи лише тоді, коли його мучили голод і спрага. Під колонкою весь час стояла калюжка води, а в хаті ще лишалися всілякі поживні недоїдки — після бенкету, який матінка Ебіґейл приготувала для гурту Ніка.

Коли Коджак відчув, що може йти далі, то вже знав куди. Уже не запах, а глибоке чуття, жар, який виник у ньому, поки він лежав на смертній межі: на захід від нього був куток, що випромінював тепло. І так він туди й дійшов, останні п’ятсот миль дибаючи на трьох ногах, а біль невпинно гриз йому живіт. Час від часу він чув запах ЧОЛОВІКА, тож розумів, що перебуває на правильному шляху. І нарешті він дійшов. ЧОЛОВІК був там. Вовків не було. Була їжа. І ніде не відчувалось Оте темне… Чоловік, який смердів вовком і відчувався як Око, що бачить тебе за багато миль, якщо розвернеться у твій бік. А поки що все було чудово. І з такими думками (наскільки можуть думати собаки у своїх тонких стосунках зі світом, який практично повністю сприймається в них чуттями) Коджак ковзнув углиб, тепер уже у справжній сон, і снилося йому приємне: як він ганяє кролів заростями конюшини й тимофіїївки в приємній росі, яка лагідно холодить пузо. Його звати Великий Стів.

Сорок градусів північної широти. Ух, а кролі ж тут усюди в цьому сірому й нескінченному ранку…

Уві сні він дриґав ногами.

Розділ 53

Витяг із протоколу засідання Тимчасового комітету

17 серпня 1990 р.

Збори відбулись у домі Ларрі Андервуда на Південній Сорок Другій вулиці в районі Тейбл Меса. Усі члени Комітету присутні…

Перше питання на порядку денному: вибори членів Тимчасового комітету в Постійний комітет Боулдера.

Слово надано Френ Ґолдсміт.

ФРЕН: І я, і Стю погоджуємося, що найкращий, найлегший спосіб для нас бути обраними — це якби матінка Ебіґейл підтримала весь список. Це б допомогло уникнути ситуації, коли ще двадцятьох людей висунуть їхні друзі, чим, можливо, сплутають нам усі карти. Але зараз треба діяти по-іншому. Я не пропонуватиму нічого такого, що не є абсолютно демократичним, та ви всі й так знаєте план — але я просто хочу знову наголосити: кожен з нас повинен заручитися підтримкою кого-небудь, щоб бути висунутим і обраним. Ми, і це очевидно, не будемо це робити одне для одного, інакше вийде занадто схоже на мафію. А якщо хто не може знайти одну людину, щоб його висунула, а другу — щоб підтримала, то, певне, йому нема чого робити в Комітеті.

СЬЮ: Ух ти! Та ти хитра, Френ.

ФРЕН: Так, трошки.

ҐЛЕН: Ми знову повертаємося до питання моральної обґрунтованості Комітету, і, хоч я певен, що для всіх ця тема дуже принадна, я б хотів повернутися до неї за кілька місяців. Гадаю, нам просто слід погодитися, що ми діємо в найкращих інтересах Вільної зони, і поки що цього не обговорювати.

РАЛЬФ: Сердитий ти трохи якийсь, Ґлене.

ҐЛЕН: Так, я трохи сердитий, визнаю. Із самого того, що ми стільки часу виїдаємо одне одному печінки, можна доволі точно визначити, де в нас серце.

СЬЮ: Дорога в пекло вимощена…

ҐЛЕН: Так, добрими намірами, але оскільки нас турбують наші наміри, то ми, певне, прямуємо просто в рай.

Після того Ґлен сказав, що збирався звернутися до Комітету з приводу розвідників, шпигунів чи як ми їх назвемо, але натомість пропонує перенести це на дев’ятнадцяте число. Стю спитав чому.

ҐЛЕН: Бо, може, дев’ятнадцятого ми тут будемо не всі: раптом когось не оберуть. Це не надто ймовірно, але ніхто не може передбачити, що зробить велика група людей, коли їх усіх зібрати в одному місці. Треба бути якомога обережнішими.

Якраз був вдалий момент для того, щоб помовчати, і Комітет проголосував 7 проти 0 за те, щоб зібратися дев’ятнадцятого — уже як Постійний комітет — і обговорити питання розвідників… чи шпигунів… чи хай там як вони називаються.

Стю дали слово оголосити третій пункт порядку денного — той, який стосувався матінки Ебіґейл.

СТЮ: Як вам відомо, вона пішла з власних міркувань. Про її повернення в записці сказано дуже туманно: «Буду з вами, щойно на те буде Божа воля». Ну, це не надто обнадіює. Ми три дні ходили на розшуки і не знайшли ані сліду. Ми не хочемо просто силою повернути її назад, якщо вона не бажає, але якщо вона десь лежить непритомна чи зі зламаною ногою, то вже геть інша річ. Зараз частково наша проблема в тому, що просто бракує людей, аби обстежити всю дику місцевість навколо. З іншого боку, ця ситуація затримує роботу з електростанцією. Просто немає організації. Тож я прошу дозволу винести питаня розшуків на порядок денний великих зборів завтра ввечері, разом із електростанцією і поховальною бригадою. І хотів би запропонувати кандидатуру Гарольда Лодера як відповідального за пошуки, бо це передусім була його ідея.

Ґлен сказав, що не очікує, що будь-які пошуки принесуть добрі новини через

1 ... 68 69 70 ... 202
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Протистояння. Том 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Протистояння. Том 2"