Читати книгу - "Сонячний Птах"

на місці пасажира, Ксаї і я розташувалися вдвох на задньому сидінні. Другий поліційний лендровер їхав останнім під командою сержанта Ндабуки.

Колона проїздила мопанові ліси й підіймалася на низькі гранітні пагорби, повільно залишаючи позаду пройдені милі. Якщо виникало будь-яке вагання щодо того, куди їхати далі, рука Ксаї показувала напрямок, і ми рухалися, підстрибуючи та нахиляючись на нерівностях або вмикаючи максимальну швидкість на порослих брунатною травою рівнинах. Я розумів, що Ксаї веде нас по сліду слона, дорозі, яку величезний звір протоптав від річки до заповідника для диких тварин на півдні, біля міста Гванґе. Досвідчені прокладачі слідів, слони, завжди обирають дорогу, яка вимагає найменших зусиль, щоб нею іти. Це завжди будуть найпологіші схили, невисокі проходи між пагорбами й найбільш пологі береги річки, яку треба перепливти.

Ми розбили табір біля одного з таких пологих берегів. Ложе річки висохло й було завалене відполірованими чорними валунами, які блищали в призахідному сонці, наче рептилії. Тут були береги з цукрово-білого піску, хащі високого очерету й басейн із грузьким дном та зеленою водою, над яким нависало гілля хінного дерева.

За річкою берег досить круто підіймався до одного зі скелястих гребенів, усіяних деревами марула та плямами чагарника. Проте з цього боку буш був відкритий до чистого, накритого палючою спекою поля, яке оточувало наш табір. Макдоналд розташував три автомобілі захисним трикутником, і, поки він ставив вартових, Лорен і я в супроводі Ксаї підійшли до води.

Ми сіли на камені й спостерігали за колонією жовтих ткачів, що базікали й тріпотіли крильми навколо своїх гнізд, сплетених із трави, що звисали з віт хінних дерев над зеленою водою.

Лорен дав Ксаї сигару, й, поки ми розмовляли, очі маленького бушмена не відривалися від наших облич, як очі вірного пса. Розмова була уривчастою, ми перескакували від теми до теми без якогось певного наміру. Лорен розповідав мені про свій проект будівництва готелів на островах. Він був переконаний, що матиме успіх.

– Це один із моїх справді добрих задумів, Бене.

І, коли я подумав про його інші успішні проекти – ранчо для худоби, шахти для видобутку діамантів, золота, хрому та міді, – я зрозумів, яким великим має бути цей проект.

Я обмовився про його труднощі у стосунках із Гіларі.

– Боже праведний, Бене. Якби тільки вони розуміли, що не купують тебе разом зі шлюбним посвідченням!

Троє дружин уже пішли від Лорена, і я сподівався, що Гіларі не стане четвертою.

Було майже поночі, коли Макдоналд спустився з берега.

– Пробачте мені, містере Стервесант. Чи дозволите мені попросити вас, щоб ви увійшли тепер до периметру. Я не люблю даремно ризикувати.

Лорен слухняно викинув недопалок сигари у воду і підвівся на ноги.

– Колись це була країна, де чоловік міг реалізувати всі свої фантазії. Часи змінюються, Бене.

Коли ми увійшли на територію табору, там варилася кава на затуленому з усіх боків вогні, і, коли ми цмулили її з огорнутих парою кухлів, я побачив, яких заходів остороги вжив Макдоналд в інтересах нашої безпеки, і зрозумів, що його компетентний вигляд не був оманливим. Він закінчив обхід вартових і підсів до нас.

– Я мав би запитати вас про це раніше, але скажіть мені, джентльмени, чи вмієте ви користуватися гвинтівкою FN і шестикаліберним кулеметом?

І Лорен, і я сказали йому, що вміємо.

– Це добре. – Макдоналд подивився в напрямку півночі. – Що ближче ми наближаємося до кордону, то імовірнішою стає сутичка з терористами. Нещодавно діяльність терористів дуже пожвавилася. Щось там відбувається.

Він узяв кухоль із кавою і вицмулив трохи, перш ніж запитав:

– Ну, гаразд, джентльмени, які ваші плани на завтра? Чи далеко ми від того місця, куди ви хочете дістатися?

Я подивився на Ксаї.

– Чи далеко ще до дірок у скелі, брате мій?

– Ми там будемо, перш ніж сонце стоятиме так. – І він показав своєю маленькою рукою полудень. – Мої люди стоять табором біля колодязя, що поблизу дірок у скелі. Ми спершу поїдемо туди, щоб їх знайти, бо вони давно чекають, коли я повернуся.

Я подивився на нього, вперше зрозумівши усю глибину моєї дружби з Ксаї. Потім обернувся до Лорена:

– Чи розумієш ти, Ло, що цей маленький диявол пройшов пішки півтораста миль лише для того, щоб показати нам щось таке, що може бути для нас приємним?

– Що ти маєш на увазі?

– Коли він натрапив на стародавні розробки, він покинув своє плем’я й подався шукати мене.

У цю ніч Ксаї спав між Лореном і мною. Він досі анітрохи не довіряв великим воїнам матабеле.

Об одинадцятій годині наступного ранку ми побачили стерв’ятників у північному небі. Макдоналд зупинив колону й підійшов до нашого автомобіля.

– Попереду щось відбулося. Можливо, жертва лева, але нам ліпше не ризикувати.

Ксаї виліз на дах лендровера. Протягом хвилини він спостерігав далеких птахів, а тоді зліз із машини й підійшов до мене.

– Мої люди вбили велику тварину. Можливо, навіть буйвола, бо стерв’ятники кружляють над моїм табором. Нам немає чого боятися. Їдьмо вперед.

Я переклав слова Ксаї для Макдоналда, й він кивнув головою.

– Окей, докторе. Але я все одно не відриватиму очей від того видовища.

Бушмени спорудили п’ять грубих накриттів біля колодязя зі смердючою водою. Вони просто понагинали молоді деревця одне до одного, щоб утворити каркас, а потім накрили його листям і травою. Ми не побачили ані диму, ані жодного знаку від маленьких жовтих людей, коли наближалися до табору. Ксаї здавався спантеличеним, кидаючи швидкі пташині погляди в густий буш і тихенько насвистуючи крізь зуби. Стерв’ятники сиділи на вершинах дерев навколо всього табору, а коли ми туди наблизилися, то між хатинами виникло якесь замішання й двадцять або тридцять бридких птахів злетіли в повітря.

Ксаї застогнав, наче маленький поранений звір. Я не зрозумів, що сталося, мені здалося просто дивним, що стерв’ятники були на землі між хатинами, але Ксаї про все здогадався. Він почав розгойдуватися на сидінні, обхопивши себе руками за груди, і з його уст злітав той самий жалібний стогін.

Макдоналд зупинив свій лендровер і вибрався назовні. Він нахилився над чимось, що лежало на землі, потім випростався й викрикнув наказ. Його солдати вистрибнули з автомобіля й розсипалися навколо, тримаючи зброю напоготові. Лорен зупинив наш лендровер, і ми підійшли туди, де між хатинами стояв Макдоналд. Ксаї залишився на задньому сидінні, він досі розгойдувався й стогнав.

Для банту дівчата бушменів – об’єкти особливої похоті. Я не знаю, чому це так, можливо, причина в золотисто-жовтому кольорі їхньої