Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

підтвердив. «Вдруге Медосад приїхав, коли я переправився назад до війська з Парія, й обіцяв мені, що ти, у разі приведення до тебе війська, станеш моїм другом і братом і, крім того, від даси мені свої приморські володіння». /26/ Потім він знову запитав Медосада, чи той говорив ці слова. Медосад знову підтвердив. «А тепер, — сказав Ксенофонт, — ти розкажи йому спершу, що я відповів тобі в Калхедні». /27/ «Ти відповів, — сказав Медосад, — що військо має переправитися у Візантій і за це не треба нічого платити ані тобі, ані іншим, і додав, що після того, як ти сам переправишся, ти поїдеш. І все сталося так, як ти говорив». /28/ «А що я говорив, — запитав Ксенофонт, — коли ти прибув у Селімбрію?». «Ти сказав, що це неможливо, бо ви прийдете до Перінфа і переправитеся в Азію». /29/ «І ось, — сказав Ксенофонт, — тепер я з’явився до тебе разом з Фриніском-стратегом і Полікратом-лохагом, а надворі перебувають довірені особи від кожного стратега, крім лаконця Неона. /30/ Якщо ти хочеш надати нашим переговорам більшої ваги, то запроси їх. Вийди до них, Полікрате, скажи, що я повеліваю їм відкласти там зброю, сам залиш свій меч і зайдеш».

/31/ Почувши це, Севф сказав, що він довіряє всім афінцям, тому що вони йому свояки[266], і вважає їх хорошими друзями. Потім, коли увійшли запрошені, Ксенофонт спершу запитав Севфа, з якою метою він думає скористатися військом, і Севф сказав таке: /32/ «Моїм батьком був Майзад, який правив меланітами, фінами і траніпсами. Проте коли справи в одрисів[267] погіршилися, його вигнали з країни, і він помер від хвороби, а я, сирота, виховувався у нинішнього царя Медока. /33/ Коли ж подорослішав, то життя стало для мене нестерпним, бо ж харчувався з чужого столу, і одного разу, сидячи з царем за однією трапезою, я став благати його дати мені скільки може людей, щоб відомстити моїм кривдникам, які прогнали мене, і щоб я не жив більше за чийсь кошт. /34/ Тоді він дав мені тих людей і коней, яких ви побачите удень, і тепер я повеліваю ними і живу, грабуючи рідну батьківщину. Та якщо ви приєднаєтеся до мене, то я сподіваюсь з поміччю богів легко повернути своє царство. Ось про це я і прошу вас».

/35/ Ксенофонт сказав: «А щоб ти міг дати війську, лохагам і стратегам у разі нашого переходу до тебе? Сповісти нам, щоб ми могли передати солдатам». /36/ Севф обіцяв платити кожному солдатові по кізікіну (у місяць), кожному лохагові вдвічі і кожному стратегові у чотири рази більше і, крім того, дати землі, скільки їм заманеться, упряжних тварин і укріплене місце біля моря. /37/ «Але в тому разі, — запитав Ксенофонт, — якщо ми попри всі наші старання не доможемося успіху і лакедемонці погрожуватимуть нам, чи приймеш ти до себе тих, які захочуть перейти до тебе?». /38/ Севф сказав: «Вони стануть нашими братами, ділитимуть спільно з нами трапезу і будуть співучасниками в усьому, що нам вдасться надбати. А тобі, Ксенофонте, я дам свою дочку, і якщо у тебе є дочка, то я, за фракійським звичаєм, дам за неї викуп і подарую їй для проживання Вісанфу, найкраще з моїх приморських володінь».

Розділ З

/1/ Після цих розмов, потиснувши праву руку Севфа, елліни пішли. До настання ранку вони прибули в табір і кожен повідомив своєму командирові про пропозиції Севфа. /2/ Коли настав день, Арістарх знову скликав до себе стратегів але вони вирішили не йти до нього, а зібрати військо. Зібралися всі, крім солдатів Неона, бо вони перебували на відстані приблизно 10 стадій. /3/ Коли всі зібралися, Ксенофонт виступив і сказав таке: «Воїни, Арістарх, маючи у своєму розпорядженні трієри, перешкоджає нам пливти туди, куди ми хочемо, тому сідати на кораблі ризиковано. Він також повеліває нам силоміць пробитися в Херсонес через Священну гору. Якщо ми прийдемо туди, оволодівши цією горою, то він обіцяє не продавати вас у рабство, як було у Візантії, і більше не обманювати, а давати вам платню, а також надалі не виявляти байдужості до наших потреб у провіанті. /4/ Це такі його слова. А Севф обіцяв, якщо ви прийдете до нього, облагодіяти вас. Отже, вирішуйте, чи ми будемо радитися про це тут, на місці, чи там, куди ми відправимося за провіантом. /5/ Як на мене, якщо ми залишимося й радитимося тут, у нас насамперед не буде грошей на закупівлю, а забирати без оплати лакедемонці не дозволять. Якщо ж ми відправимося до сіл, де беззахисні жителі не зможуть завадити нам набрати продовольства, то там, маючи припаси, ми вислухаємо пропозиції кожного з них (Арістарха й Севфа) і виберемо ту, яка, на нашу думку, найвигідніша. /6/ Хто згоден з цим, — сказав він, — нехай підніме руку». Всі підняли руки. «Тепер, — сказав він, — розійдіться, збирайтеся в дорогу і за сигналом ідіть за передовим загоном».

/7/ Ксенофонт повів військо, і солдати йшли за ним. Неон і посланці Арістарха, щоправда, умовляли їх повернутися, але вони не послухалися. Пройшовши 30 стадій, вони зустріли Севфа. Побачивши Севфа, Ксенофонт попросив його під’їхати ближче, щоб якомога більша кількість солдатів почула те, що він говоритиме із ним. /8/ Севф наблизився, і Ксенофонт сказав: «Ми йдемо туди, де багато провіанту. Там ми вислухаємо пропозиції твої і лакедемонців, ми виберемо ту, що, на нашу думку, буде найкращою. Якби ти повів нас туди, де провіанту вдосталь,