Читати книгу - "Лоліта"

подивляємось, чому це ви так проти всiх нормальних розваг, притаманних нормальним дiтям?" "Включаючи любовнi прелiмiнарiї?" спитав я розв'язно, розпачливо — так огризається припертий до стiни старий щур.

"Що ж, я, звiсно, вiтаю таку передову термiнологiю", сказала Праччиха з посмiшкою. "Та не в цьому рiч. Оскiльки iснує в нас у Бердслейськiй Гiмназiї нагляд, нашi спектаклi, танцi й iншi природнi розваги не можуть вважатися в прямому сенсi любовними прелiмiнарiями, хоча, звичайно, дiвчинки стрiчаються з хлопчиками, якщо до цього зводиться ваше заперечення".

"Добре", сказав я — i мiй пуф здiяв утомлений вдих. "Ваша взяла. Вона може брати участь у п'єсi. Та якщо частина ролей — чоловiча, то ставлю умову: чоловiча частина доручається дiвчатам".

"Мене завжди вражає", сказала мiс Пратт, "як страховищно деякi iноземцi — або, в усякому разi, натуралiзованi американцi — користуються нашою багатою мовою. Я впевнена, що мiс Гольд — вона в нас керує драматичною групою — вельми, вельми зрадiє. Мiж iншим, вона, гадаю, одна з не багатьох вчительок, якi начебто ставляться добре — тобто, я хочу сказати, котрi начебто вмiють пiдiйти до трудної Доллi. Ну ось, на цьому покiнчили, тепер є лиш невелика окремiсть. Мiстере Гейз, ваша Доллi знов пустувала".

Мiс Пратт зробила паузу, а за тим повела тилом вказiвного пальця пiд нiздрями влiво i вправо з такою силою, що її нiс почав войовничо двигтiти.

"Я людина прямодушна", сказала вона, "та в життi є деякi умовностi, й менi важко — Гаразд, ну ж я поясню вам так: є, наприклад, панове Уокер, якi живуть в старовинному домi, котрий ми тут звемо Герцогським Замком — Ви звичайно знаєте цей велетний сiрий будинок на вершинi пагорба — вони посилають двох своїх доньок в нашу школу, й у нас є також племiнниця президента унiверситету, доктора Мура, винятково достойна панянка — не беручи цiлу низку iнших шляхетних дiтей. I ось, зважаючи на цi обставини, ми дещо ошелешенi, бо Доллi, яка виглядає чемною дiвчинкою, вживає слова, якi вам, iноземцевi, ймовiрно, просто незрозумiлi. Можливо, було б краще — може покликати сюди Доллi й не вiдкладаючи, тутож усе й обговорити? Не хочете? Бачте — Ах, та будьмо простомовнi. Доллi написала непристойний термiн, який, за словами нашої докторки Кутлер, значить пiсуар на низькопробному мексиканському жаргонi, — написала його своїм губним олiвцем на однiй з брошур по охоронi здоров'я, їх роздала дiвчинкам мiс Редкок, яка виходить замiж у червнi, й ми вирiшили, що Доллi залишиться пiсля класiв — на пiвгодинки десь. Та якщо ви бажаєте — " "Нi", сказав я, "не хочу порушувати ваших правил. Я з нею поговорю наодинцi. Я це з'ясую".

"Так, зробiть це", сказала мiс Пратт, встаючи зi свого мiсця на поруччi крiсла. "А ми знов поговоримо можливо в найближчий час, i якщо покращення не буде, попросимо нашу докторку проаналiзувати дiвчинку".

А чи не женитись на Праччисi й придушити її? "А крiм того, нехай ваш домашнiй лiкар огляне її фiзично — проста, рутинна перевiрка. Я посадила її в Клас-Квас, останнiй в кiнцi коридору".

Поясню, що Бердслейська Гiмназiя наслiдувала знану школу для дiвчаток в Англiї тим, що надала рiзних, буцiмто "традицiйних", назв класним кiмнатам, як наприклад: Клас-Раз, Клас-Два-с, Клас-Час тощо. "Квас" виявився гидко пахнучим, з брунатною репродукцiєю "Рокiв невинностi" Рейнольдса над чорною дошкою й кiлькома рядами корявих парт. При однiй з них Лолiта була занурена в роздiл про Дiалог в "Драматичнiй технiцi" Беккера, й скрiзь було дуже тихо, а перед нею сидiла iнша дiвчинка, з вельми голою, фарфорово-бiлою шиєю й чудним блiдо-золотим волоссям, i також читала, забувши геть про все на свiтi, причому невпинно накручувала м'якого локона на палець, i я сiв поруч з Доллi, й розстiбнув пальто, й за шiстдесят п'ять центiв плюс дозвiл брати участь в шкiльному спектаклi, домiгся того, щоб Доллi позичила менi, пiд прикриттям парти, свою крейдою й чорнилом заплямлену, з червоними кiсточками руку. Ах, це безсумнiвно було глупо й необережно з мого боку, та пiсля недавнiх терзань в кабiнетi начальницi, я просто був змушений скористатись комбiнацiєю, яка, я знав, нiколи не повториться.

12.

Близько Рiздва вона дуже застудилась, i її оглянула одна з подруг Бiанки Лестер, докторка Iльза Трiстрамсон — (добридень, Iльзо, ви були дуже чемнi, не виказавши зайвої цiкавостi, й торкали мою голубку так нiжно).

Докторка встановила бронхiт, поплескала Лолiту по голiй спинi (де пушок уздовж хребта дибки стояв вiд жару) й поклала її в лiжко на тиждень або довше. Спочатку в неї була висока температура, i я не мiг вiдмовитись вiд спеки нежданих насолод (Venus fabriculosa!) та, правду сказати, дуже квола дiвчинка постогнувала й кашляла, й тряслась вiд остуди в моїх настiйливих обiймах. А як тiльки вона одужала, я влаштував для неї Вечiрку з Хлопчиками.

Мабуть, я надто багато випив, готуючись до тяжкого випробування.

Мабуть, я поставив себе в кепське становище. Дiвчинки прикрасили й заштепселили ялинку (нiмецький рiздвяний звичай, тiльки ранiше були свiчки, а тепер — кольоровi жарiвки). Обирали платiвки й годували ними грамофон мого господаря. Доллi була в чепурному сiрому платтi з облягаючим лiфом i спiдницею кльош. Муркочучи мотив, я пiшов до себе нагору, й за тим кожнi десять або двадцять хвилин спускався як бовдур на декiлька секунд з приводу, що забув люльку на камiнi або прийшов подивитись, де залишив газету: та з кожним разом менi ставало все важче й важче виконувати цi простi дiї, i я проти волi пригадував тi жахливо-далекi днi, в Рамзделi, коли я бувало так розпачливо ладнався до того, щоб недбало ввiйти в кiмнату, де грамофон спiвав "Маленьку Кармен".

Вечiрка не зовсiм вдалась. З трьох запрошених дiвчат, одна не прийшла зовсiм, а один з кавалерiв привiв свого двоюрiдного брата Роя, так що виявились два зайвих хлопчики. Обидва кузени знали