Читати книгу - "Майбутній мій, Юлія Бонд"

– Ти нереальна, Тарновська.

– Подобаюся?

– Дуже. – Сокіл стискає мою талію лещатами своїх пальців, змушуючи упиратися в його стегна. – Боюся, що не дочекаюся нашого повернення додому.

– Олегу Миколайовичу, тримайте себе в руках. – Я голосно сміюся, штовхаючи Олега в груди.

– Це буде нелегким завданням, крихітко.

– Ну ні. Ми так не домовлялися, Олеже. Я вперше йду з тобою на побачення. Хочеш позбавити мене романтики? – Я награно надуваю губи й відвертаюся в бік, коли Олег схиляється до мене, щоб поцілувати.

– Гаразд. Здаюся, – Олег повалено підіймає долоні вгору, а потім тягне мене за руку. – Ідемо, поки я не передумав.

Я гадки не маю, в який саме ресторан ми їдемо і з якого приводу, але мій внутрішній голос чомусь твердить, що все недарма. Олег точно щось задумав.