Читати книгу - "Морок. Повірити у неможливе., Лія Тан"

Глава 59

Злата кліпнула очима, на дворі вже день. Оглянулася на диван. Вона одна. Погляд стрибнув по кімнаті, Нестор сидів у м’якому кріслі та посміхався їй. «Влас!». Промайнуло в голові. Миттю зірвалася з дивану, кутаючись у покривало.

— Котра година? — Стурбовано запитала.

Нестор заблокував телефон, й піднявшись рушив до неї, просвердлюючи поглядом. Злата напружено зупинилася. Через розстібнуту сорочку чоловіка, проглядалися підкачані біцепси. Серце в грудях завмирало від того, що він наближався, але страх за сина надто сильний. Розгублено зупинилася, притримуючи покривало на грудях. Ще один крок Романова на зустріч їй, і сильні руки зімкнулися на талії. Стурбовано зазирнула в його очі.

— Несторе, мені пора до сина. Я й так завинила перед ним. Я скучила за ним. Серце не на місці. — Схвильовано пояснювала. Справді боялася за сина.

Нестор легенько підняв підборіддя дівчини, заглядаючи в її великі карі очі. Погляд Злати прикипів до правильних контурів звабливих вуст. Кліпнула, коли він поворухнув ними.

— Наш син вже встав, поснідав і зараз почувається прекрасно.

Чомусь не вірила йому, неспокій на душі бентежив. Вона ж майже добу не бачила сина.

— Несторе, я хочу до Власія. Не можу без нього. Він як частинка мене.

— Не хвилюйся, золота дівчинко, спокій нашого сина стереже сам генерал у відставці. — Нахилившись торкнувся, так чуттєво її вуст.

— Поїхали до нього? — З відчаєм просила.

— Зараз поїдемо, — ніжно цілуючи її обіцяв.

Не могла розслабитися та отримувати насолоду від цих доторків, хотіла до сина і край. Нестор так несподівано обірвав поцілунки, і якось не однозначно заглянувши в очі попросив.

— Біжи в душ.

Злата здивувалася, він так легко відпустив, хоча це навіть втішило. Подалася в санвузол. На ходу скинувши покривало забралася під струмені води. Раптом пропало світло, а вона ще й намилитися як слід не встигла. «Що це?». Промайнуло в голові. Світло зникло, але вода в душі продовжувала текти. «Це, мабуть, Нестор пожартував». Знайшов коли, вона ж так поспішає. Бачила як хтось увійшов у санвузол зачинивши двері. Дівчина напружено продовжувала намилювати тіло. Кілька секунд, і двері душової відчинилися. Від цього здригнулася.

— Несторе? — Налякано мовчала.

Двері зачинилися, а той хто увійшов мовчав. Це наганяло жаху. Здогадувалася, що це він та все одно відчувала страх.

— Несторе не мовчи, мені страшно.

— Чого ти боїшся, моя золота дівчинко? — Прохрипів чоловік, відразу полонивши її в обійми.

— Ти жахливий, — обурилася Злата. — Навіщо знову темрява та морок. — Тихо видихнула.

— Не кажи, що тобі не подобається?!! — Допитувався Романов, вставши зі Златою під струмені води. Гарячими поцілунками покривав її шию та передпліччя.

— Не подобається. — Обманула, адже його полон та темрява змушувала шаленіти, суцільна пітьма підсилювала відчуття. — Ти налякав мене.

— Ти вже мала звикнути. — З докором кинув Нестор. Сильні руки блукали тілом дівчини.

Від цих доторків здригалася, хоча вона поспішала, тіло уже притиснулося до нього, повіки опустилися від насолоди.

— Несторе, що ти робиш, я ж...

Не дав їй договорити палко впився в губи. Відчувала його збуджену плоть, від цього тазом вже тріпотіли метелики, в лоні стало гаряче. Поцілунок ставав вимогливішим та пристрасним. Розум затьмарювала пелена інтимних бажань. На силу обірвала поцілунок.

— Несторе, нам потрібно використовувати контрацептиви, я щойно з під капельниць... — Ледь вимовила. Дихання збилося, тіло тремтіло від шаленого бажання.

Руки Нестора пестили округлі сідниці притискаючи дівчину до свого тазу. Важко дихаючи чоловік, низьким голосом пробасив.

— Я про це подбав. Ти вже майже спала, я вів у тебе вагінальний протизаплідний супозиторій. Тож не варто хвилюватися, я теж ще на таблетках. — Знову вимогливо накрив її вуста поцілунком.

Злата вкотре потонула в дурмані, хоча була приємно вражена його турботою. В одну мить опинилася повернута до чоловіка спиною. Та притиснута до атлетичного тіла. Однією рукою Нестор притискав дівчину до себе, а іншою пестив складки її жіночого органу. Млість рознеслася тілом. Його орган давив між сідниць, і це ще більше заводило. Знову опинилася в його цілковитій владі. Тіло пульсувало від його доторків та пестощів. Повільно у вологе лоно увійшло два пальці даруючи феєрверк, запаморочливих відчуттів. Дівчина тихо застогнала, подаючись тілом на них.

— Ти приголомшлива, моя ненаситна дівчинко. — Зірвано шепотів Нестор, цілуючи її плечі.

— Це ти мене такою зробив. — Хрипко відмахнулася Злата, ловила насолоду від того, що ковзала по його пальцях, від відчуттів, свідомість помутніла.

Нестор повільно забрав пальці з лона, яке не хотіло відпускати їх, натомість направив туди збуджену плоть, змусивши дівчину прогнутися. Легкий тиск в лоні паморочив мізки. Шаленіла від цих відчуттів. Нестор повільно проникав у неї, не давши дівчині змоги поворухнутися. Задихалася від цієї несамовитої владності. Уперлася руками в стінку душової. Мліла, адже плоть чоловіка, заполонила її цілком зі середини. Божеволіла від цього тихо стогнучи. Подавалася всім тілом вперед, та Нестор міцніше стиснув її в обіймах. Повільно збільшуючи темп. Злата вже нічого не усвідомлювала, перебувала у п’янкому дурмані насолоди та його владності. Ці відчуття загострював суцільний морок. Кілька поштовхів і тіло затремтіло. Кілька хвилин перебувала у забутті, а після знову, віддано належала своєму владному королю мороку.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍