Читати книгу - "Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін"

Глава 27 (1)

Лише на п'ятий день тренувань крила зміцніли настільки, щоб Сетар дозволив Сніжані облетіти академію і сам летів поруч, підтримуючи та страхуючи. Однак навіть за такого розкладу це була нехай маленька, але перемога. І хоча після чергового тренування із Себом у дівчини боліло все тіло, але в цей момент, летячи на власних крилах, вона була майже щаслива.

Наставник зустрів її з розкритими обіймами. Бачити його настільки вдоволеним було незвично, а от задоволена фізіономія Тівера просто тішила око. Навіть гордість узяла за себе, що не минуло й тижня, а вона вже змогла піднятися в небо, нехай із застереженнями та ретельною підтримкою дракона.

— Ти сьогодні заслужила винагороду, — лускатий перекинув на груди одну з косиць і розв'язав вплетену в неї тонку нитку бусин, що дуже нагадували дрібні перли. Блідо-фіолетові, вони мерехтіли перламутром і трохи переливались.

— Яка краса, — щиро захопилася Сніжана, — але не треба...

— Треба, — заперечив дракон і вплів намистини в її волосся. — У них частина моєї магії, це допоможе тобі з польотами. Але, зрозуміло, сподіватися ти маєш лише на власні сили, а це так, для страхування…

Тоді Сніжа ще не знала, що це «страхування» їй дуже і дуже знадобиться, причому найближчим часом...

 

Це був останній день, який Сніжана мала провести в компанії сьомого Неверваля. Напередодні ввечері вона сиділа на підвіконні, ліниво погладжуючи горностая, і дивилася у вікно на нічне небо. Залишився один день, останній... Значить, попереду поцілунок. І як усе це буде? Хто з них зробить перший крок? Чи зможе вона проявити ініціативу? І коли краще цим зайнятися? Перед спільним польотом? Або після, коли вони прощатимуться?

— Хазяйїко, ти чого така похмура? — подав голос фамільяр.

— Та так, думаю про завтрашній день, — Сніжка вирішила не уточнювати, що саме її турбує.

— А-а-а, про поцілунки мрієш? — з розумінням відгукнулося звірятко.

Оце так дрібний проноза!

— Про них... — неохоче відповіла вона.

— Якщо занадто хвилюєшся, тоді не про поцілунки думай, а про свою мітку. Думки про прокляття миттю проженуть усю твою невпевненість, точно тобі кажу.

Тут він має рацію. Хвилювання зникло миттєво, натомість накотила чергова хвиля страху. І скільки їй залишилося? Чи зможе Сетар допомогти послабити симптоми? І чи виявиться він її істинним? Саме з такими думками дівчина лягла спати, з ними ж і прокинулася, почуваючи себе на диво бадьорою. Так, їй потрібен цей поцілунок, щоб вижити, тож геть хибне кокетство, тим паче сьомий Неверваль викликає у неї найпозитивніші емоції. Майже як братик або нерозлучний друг.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍