Читати книгу - "Попелюшка навпаки, Галина Курдюмова"

Глава 34. Плітки, плітки... 2.

Рауль не знайшов, що відповісти. Музика стихла і йому довелось провести мене назад, до віконця. Мені стало так гірко, що я відвернулась і робила вигляд, що спостерігаю за чимось на подвір’ї. Принце, принце, чарівна моя мрія. На жаль, ми не у казці. А якщо й у казці, то не я - головна героїня, якій усе з неба падає. І хрещена-фея не виконає мої бажання легким змахом чарівної палички. Я - героїня-антагоніст, зла сестра, брехлива стерва, якій не дістанеться казковий принц. На яку чекають розплата, покарання та загальний осуд за те, що насмілилась покохати…

Я навіть не помітила, як хтось наблизився ззаду, лише відчула, як чужа рука обережно торкнулась мого плеча.

Змокнула хустинкою очі і обернулась. Переді мною стояв Його Величність Луїс Другий. Король. Отже, плітки дійшли і до нього. Стратить?

Король дивився добрими пронизливими очима, та в мене мурашки по спині побігли. Хто не знає, що саме з таким поглядом монархи відправляють невгодних на плаху.

- Потанцюємо? - запитав просто Луїс Другий.

Я схилила голову у знак згоди і подала руку. Язика взагалі бозна куди затягнуло. Ми рушили у темпі повільного вальсу. Король продовжував дивитись мені просто в очі, і я теж не могла відвести погляд. І казати монархові неправду я теж не могла.

- Звідки пішли оті плітки, Кароліно?

- Хіба ви не знаєте, Ваша Величність, звідки йдуть усі плітки? Є така дитяча гра, називається «Зіпсований… еее… рупор». Уявіть, що рупор зламався, а новину, яку почув, хочеться розповісти, хоча б сусіду. Діти сідають у коло, ведучий шепоче одному з гравців щось на вухо. Але той чи не дочув, чи неправильно зрозумів, і передає іншому вже не так, як було сказано йому. Поки новина обійде коло - змінюється часом до невпізнання. Так і народжуються плітки. Спочатку вчора гості помітили, як ви підходили до мене. Усього кілька слів, та поведінка для монарха невластива. Ті, хто бачив, вже почали шепотітися, робити припущення. Вранці я розповідала про нашу зустріч сестрі і, гадаю, хтось почув. Принаймні почув, що я щось говорю про короля. Сьогодні ви запросили мене до танцю - і байки підуть по новому колу.

- Ти надто мудра для свого віку, Кароліно, - схвально кивнув Луїс Другий. - Ти в усьому права.

Я сковтнула.

- Це - життя, Ваша Величносте. Плітки завжди були і завжди будуть.

- Не страшно, - посміхнувся король. - Вже післязавтра Рауль оголосить тебе своєю обраницею, я стану твоїм свекром і чутки припиняться. А якщо хтось матиме занадто довгий язик, то його можна й підкоротити.

- На все воля вищих сил, - схилила я голову. І знов не збрехала.

Король бажає бачити невісткою мене, та вищі сили прагнуть побачити на цьому місці Попелюшку. І так буде, бо іншого виходу немає.

Музика закінчилась і пари зупинилися.

- Приємно було поговорити з такою розумною проникливою дівчиною, - серйозно мовив Луїс Другий і відвів мене до вікна.

Те, як на нас дивились оточуючі, стверджувало, що у наступному колі пліток я виявлюсь вже давньою пасією літнього короля, та ще й нарахують у нас пару-трійку позашлюбних діток.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍