Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Деміон
« І навіщо я тільки залишив її одну, знав же, що не можна, і залишив ».
« І як без неї жити? »
« Не варто було з самого початку затівати обман і прикидатися магом ».
Ось такі думки миготіли у Деміона в голові, поки він метався по камері. Багато тяжких роздумів і емоцій повних обурення, болю від втрати і відчаю. Ось уже цілу годину він не міг прийти до тями, бігаючи взад-вперед. Доводи Рейгалема не справили на Деміона належного враження, втім, ніхто й не сумнівався, що дракон погодиться спокійно сидіти на місці, коли його бонобi загрожує небезпека. Чоловіка лякало більше розуміння, що він не відчуває зв'язку з Христиною, немов вона знаходиться в іншому світі. А втратити її знову Деміон не міг.
Погляд впав на сусідню камеру, у якій так само люто метався принц.
- Фор, розкажи мені про свою новознайдену бонобi, - попросив він, намагаючись відволіктися.
На відміну від Деміона Форнітель не втратив свою здатність аналізувати поведінку оточення, хоч і знаходився у стані злості і розпачу.
- Я не встиг побачити її обличчя. Судячи з мітки, вона з іншого світу. - констатував чоловік, згадуючи всі факти. - І найголовніше, моя мати щось знає, вона постійно відводила очі в бік, намагаючись не зустрічатися зі мною поглядом, та й вигляд у неї був дуже стурбований.
-Ти перебільшуєш, навряд чи Лолена причетна до викрадення твоєї бонобi.
- Як знати, як знати, - задумливо мовив Форнітель, зупиняючись біля стіни, - щось тут явно не так.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва», після закриття браузера.
