Читати книгу - "Зваблені ненавистю, Ерін Кас "

— Ні.

— Це нерозсудливо, знаєш?

— Тепер так, але повертатися не збираюся.

— Ти й не зможеш, бо я не відпущу. В Дніпро не відпущу. Ти ж там знайшла документи справжньої Єви Чупрун?

— Моя подруга їх знайшла. Її звати Аліса.

— То ви втекли удвох? Її теж заміж віддавали?

— Ні, у неї інша проблема, але вона хоча б з документами.

— Розумієш, як себе підставила? Чужі документи це не вихід, а нова проблема. Якби цю Єву шукали інші люди… — важко видихає. — Добре, ходімо у вітальню. Хочеш на вечерю щось замовити?

— Холодильник повний, хочу бути біля тебе.

— В тебе інакше вже й не вийде. Єво, ще раз кажу, що ти не зможеш поїхати, втекти, передумати. Я знайду. Будь-де, навіть на краю світу. Подумаю, що можна вигадати з документами. З Григорієм пораджусь, у нього є знайомі.

— Він з «радістю», допоможе, — відповідаю скептично.

— Головою за тебе відповідатиме, і якщо потрібно — хвостиком ходитиме, щоб охороняти.

— Як ти з ним зв’язався? Ви ж абсолютно різні.

— Я не такий хороший, як ти думаєш, а він не завжди був настільки агресивним. Свого часу Гриша був підтримкою, а його матір дуже допомагала, бо працювала в сиротинці. Він розуміє, що накосячив і зробить все, щоб реабілітуватися. Знає, що я не пробачу, раптом він ще раз дозволить собі зайве. Я складна людина Єво, але ти, дивним чином, робиш з мене іншого. Не припиняй, мені подобається, — міцно обіймає й накриває мої вуста гарячим поцілунком.