Читати книгу - "Донька від Люцифера, Ірина Скрипник"

Привиди зашепотіли між собою. Але потім один з них, з довгими сріблястими волоссям, вигукнув:

——— Цього мало!

І на цей раз Міхаель вже не встиг нічого відповісти. Із його хребта почав рости хвіст.

——— Тепер ти повʼязаний із нами! — закричали всі в один голос. — Допоки в тебе є хвіст, ти належиш нам!

Міхаель взяв в руки хвіст і провів пальцем по його пухнастому кінчику. Його очі на мить блиснули від здивування, а обличчя почервоніло. Він підняв погляд на привидів. Вони ж продовжували кричати. Їхні голоси ставали все голоснішими, наче зливаючись в один потужний хор:

——— Роги! Йому потрібні ще роги! Він має бути повністю заклеймованим! Він має бути зганьбленим! Він має втратити свою божественність! Він має поплатитись за все, що зробив!

Їхні голоси були сповнені не лише гніву, але й відчаєм та бажанням помсти за всі страждання, які вони пережили. 

Міхаель стояв рівно, оточений цими примарними фігурами. Тоді в його голову вперше прийшло розуміння того, що він має зробити барʼєр, повз якого ніхто не зможе пройти без його дозволу. От тільки для цього йому знадобляться нові душі. Він почне вбивати…

Кінець