Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

11.3

 

Жасмин потяглася до кишені, проте згадала, що солодощі закінчилися в перші хвилини її «зустрічі» з мертвим Аруелем Еспатою, і вдовольнилася залишками мінеральної води. Пальці ще трохи тремтіли, на яскравий комбінезон упали бризки, але вона не звернула уваги і спустошила пляшку одним ковтком. За звичкою зім’яла пластик в акуратну кульку, озирнулася в пошуках утилізатора і здригнулася, виявивши Алена на відстані долоні.

– Я не запрошував тебе почуватись як удома. – Він вирвав пляшку і шпурнув у куток. – З планами батька я розберуся без твоєї допомоги. Як щодо екс-президента?

– Він помер.

– Яка спостережливість, – саркастично кинув Рокс. – Нізащо б не здогадався. Ти впевнена? Може, він просто спить із мізками навиворіт? Пульс мацала? Реанімувати не пробувала?

Перед внутрішнім поглядом Жасмин постала картина, яку вона безуспішно намагалася стерти з пам’яті останні хвилин п’ятнадцять. Чомусь у кіно та іграх такі сцени сприймалися інакше, незважаючи на значну кількість кривавих подробиць.

– Досить блазнювати! – Дотримуватися нейтрального тону не виходило. – Я хотіла дізнатися більше про шлюбне свідоцтво Флори і попросила Аруеля Еспату про зустріч. Він охоче погодився і повів мене до своїх апартаментів. Там у нього наче тиск підскочив, тому що його очі витріщились, він почервонів і кинувся у ванну кімнату по якісь пігулки. Я почекала хвилин п’ять, почула звук падіння, згадала про віандійську форель і вибила двері.

– І знайшла Еспату з проломленою головою?

– І знайшла двері номер два! До спальні! У вас гостьові – справжні покої, це прислуга задовольняється однією кімнатою. Екс-президент лежав на підлозі біля ліжка майже без одягу, поряд валялася закривавлена ​​пляшка колекційного віскі. Він був іще живий. Я відразу ж викликала охорону і спробувала надати першу допомогу. Вгадайте, що сталося далі?

Ален скуйовдив волосся і задумливо прикусив губу.

– Сигнал тривоги не спрацював, – припустив найочевидніше. – А Еспата заявив, що вбив його я, і помер.

– Якби ж то! Еспата не отямився, помер за хвилину, а охоронці порадили не налягати на випивку, бо екс-президент іде в більярдну в компанії Азаль Сонцеликої і поводиться надто грайливо як для небіжчика. Ні, пане Рокс, я не збожеволіла і знаю, що це звучить як марення. Аруель Еспата лежить у сусідній кімнаті з проломленим черепом. Як нещодавно Ділен Рокс… Тоді камери теж запевняли, що все гаразд.

Поки Жасмин говорила, Ален підібрав інфопанель і повернув її на стіл. Його пальці пробігли сенсорною клавіатурою, вимагаючи доступу до системи спостереження, і на екрані з’явилося кілька десятків «віконець», які здебільшого відображали порожні коридори.

– Екс-президент залишає більярдну. – Рокс збільшив одне з них. – Без Азаль. Іде до ліфта, потрапляє у «сліпу пляму»… Там є прохід до сходів на гостьовий поверх, між іншим. І до басейну. Як гадаєш, куди він подався?

– Це ж омана!

– Омана, яка має відсунути час смерті й забезпечити комусь алібі. О, Еспата з’явився. Увійшов до своєї кімнати і повісив табличку «Не турбувати». Знайдуть його завтра ближче до полудня, коли половина гостей уже поїде. Записи перевірять, підозрюваних не буде. Розумно. А тепер швидко за мною! – Ален штовхнув двері у вітальню і безтрепетно переступив через згорнутий килим. – Нагадай, асіанко, чому він тут?

Жасмин акуратно обійшла труп, відвела погляд від дрібного візерунка на товстій тканині.

– Багато хто бачив, що ми розмовляли, – сказала ніяково, виходячи в коридор. – Момент, коли я увійшла до кімнати Еспати, напевно є на камерах. Якби його знайшли у власній спальні, мене запідозрили б насамперед, але вбивця дав мені кілька хвилин без спостереження. Я подумала, що треба скористатися моментом і перенести екс-президента ближче до більярдної та Азаль.

– Що завадило? – голос Алена сочився знущанням.

Жасмин випередила Рокса і першою досягла камери, що блимала з кутка якраз навпроти покоїв Аруеля Еспати. Зовні та відрізнялася від стандартних моделей.

– Прислуга, – відповіла трохи зніяковіло. – Я не звикла до слуг на кожному кроці. Та що з тобою не так, Роксе?! – Картинки з пам’яті дочиста позбавляли терпіння. – Поруч зі мною вбили людину, і у вбивстві стовідсотково звинуватили б агресивну асіанку! Я побачила справжню кров, запанікувала, наробила дурниць! Допоможи це розгребти, і я…

– І ти?..

– Зроблю що завгодно!

– Ти ж знаєш, що я запам’ятаю ці слова?

Жасмин кивнула, не обертаючись, і здригнулася, коли Ален торкнувся її плеча.

– Бачиш? – Він вказав на камеру – точіше, на непомітну напівпрозору насадку, яка злегка виступала за її звичайні габарити. – «Хамелеонка». Оправи немає, тому момент встановлення відстежити складно. Обробляє відео і транслює в режимі реального часу із затримкою в мілісекунди. Кумедна річ. Пам’ятаю, колись у дитинстві я приліпив таку біля воріт. Вона перетворювала автомобілі на динозаврів, а людей – на пінгвінів. Тоді «Хамелеонки» були набагато грубішими і примітивнішими, мою виявили після першого ж пінгвіна.

– Тобто Еспата та Азаль, яких бачила охорона, – «пінгвіни»? – Жасмин підвелася навшпиньки, намагаючись дотягнутися до камери. – Або тільки Еспата… Хоч би лишився серійний номер! Але вбивця навряд чи такий тупий, як баро… Як той, хто хотів підставити вас із «невидимкою».

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍