Читати книгу - "Гелтер Скелтер"

у нас є справжні церковні свічки, й ми поєднані Бахусом.– Остап вишкірився.– Принаймні, хоч якось поєднані, бо щось спільне ми таки зробили. Отож, все о’кей? Всі згодні?

Протягом наступних восьми хвилин вони так само по колу спорожнили другу пляшку «Москетто» й встигли відпустити в бік легенди про Панночку декілька жартів із відчутним некрофільським душком. Вправлялися в цьому переважно Остап і Сергій. Та що ближче годинникові стрілки наближалися до жаданої позначки, то більше присутніх замовкали, наче за змовою. Природно, ніхто не вірив у дієвість Мафінової витівки, однак кожен потайки намагався сконцентруватися на будь-якому з власних бажань. Про всяк випадок: а що, як раптом спрацює? Кажуть же, що раз на рік начебто й ломака стріляє, то чому б не спробувати?

Коли до півночі залишалися лічені секунди, першим з кола вийшов Сергій Знайда. Взявши свічку, він підійшов до дзеркала. Заввишки воно мало десь півтора метра, а завширшки – півметра. Колись його витягли зі старої одежної шафи й привезли до гуртожитку.

Попри сміховинність ситуації, Знайда боязко зиркнув на власне відображення, і йому стало чомусь лячно. Проте зворотного шляху не було. Якщо відмовитися, його піднімуть на кпини просто зараз, а потім ще довго нагадуватимуть, як він злякався дитячої забавки. Тож не лишалося нічого іншого, як піднести кіптявий вогник до центру скла, вкритого з іншого боку потьмянілою амальгамою.

– Панночко, явись мені! – прошепотів Сергій, обводячи свічкою двійника в дзеркалі. Всі присутні мовчали, ніби на іспиті.– Панночко, явись мені! – Він обвів власне обличчя вдруге, а потім, гукнувши голосніше, зробив те саме втретє.– Я відчиняю тобі браму до нашого світу! – (Це вже пішли відсебеньки, та зрештою, чому б і ні, принаймні в кіно таке спрацьовувало).– Прийди до мене й виконай моє бажання. Одне-єдине бажання, прошу тебе!..

Раптом йому здалося, що приятелі зараз почнуть несамовито реготати, але навкруги й досі панувала моторошна тиша. Потім Сергій відчув, ніби залишився сам-на-сам із люстром й, можливо, навіть із тією поторочею, яка через ті дурні жарти здатна будь-якої миті вискочити звідкись і розкраяти йому обличчя уламком скла.

Злякавшись цієї миттєвої думки, хлопець повільно озирнувся, впевнений, що побачить порожню кімнату й потворну мармизу привида. Але все виявилося на місцях. Кілька пар очей мовчки втупилися в нього. Жодного жарту чи посмішки. Це дещо заспокоїло хлопчину, і він трохи підбадьорився.

Побачивши раптово зблідле обличчя Знайди, Макс остаточно зрозумів, що не він є об’єктом дурного розіграшу. Бо й досі сумнівався, чи правильно вчинив, що прийшов сюди. Та зрештою, враховуючи задум, йому було цікаво спостерігати за тим, що тут відбувалося. А зважаючи на ситуацію, то кепкуватимуть, здається, точно не з нього одного, а з усіх разом. Це нормально, таке можна стерпіти.

– Швидше,– підігнав приятеля Остап.– Час збігає.

Його слова додали Сергію впевненості. Він знову ковзнув поглядом по склу і, не помітивши в ньому жодних змін, жваво проторохтів:

– Хочу «Macbook Pro»! Новий, не вживаний. Із фірмовою комплектацією.

Позаду хтось глузливо рохнув. І, здалося, не один. Розсміялися, як мінімум, Алекс із Остапом. Усі інші просто сиділи, заворожені тим, що відбувалося. Вони, вірогідно, й не второпали, про що йдеться.

Вимовивши своє, Знайда повернувся на місце.

Наступною з кола вискочила Лана. Спогади про бабусю зрештою зробили свою справу, і дівчина на якусь хвильку насправді повірила в примарну можливість, тому чітко сформулювала для себе те, чого бажає. Залишалося скористатися щойно протоптаною Знайдою стежкою й озвучити бажання перед дзеркалом. Тому діяла Лана значно сміливіше за Сергія.

– Панночко, явись мені! – Дівчина, намагаючись виглядати якомога серйознішою, зробила перший оберт свічкою.– Панночко, явись мені! Панночко, явись мені! Прийди до мене, зглянься! – Ці слова, на її думку, були якнайвдалішими, і вона відчула себе сильною і спокійною.– Виконай моє бажання, будь ласка, Панночко, одне-єдине бажання. Прошу тебе, дуже прошу! – Миттєва пауза, а потім: – Я хочу скласти сесію на «відмінно». Це все, що мені треба.

Позаду хтось знов-таки рохнув, проте більшості було не до сміху. Зрештою, відтепер кожен спостерігав за тим, що коїлося, зі значно більшою увагою. І коли Лана відійшла від люстра, за нею несподівано підхопився Алекс.

Тримаючи свічку, він швидко здійснив ті самі маніпуляції, тільки його бажання виявилося більш особистим за попередні.

– Хочу переспати з Дементьєвою! – Він тицьнув пальцем у бік Лани, обводячи присутніх поглядом у пошуках підтримки. Однак всі промовчали, навіть його вірний зброєносець Сашко.– Так, хочу сексу з нею! – не вгамовувався Алекс.

Ніхто не кинув бодай коротенького смішка, бо це нікого не здивувало.

Те, що Алекс Савицький запав на Лану й прагне її підкорити, було загальновідомим фактом, у гуртожитку це навіть не коментували. Бо набридло. Хоча дехто зазначав при нагоді, що справа тут не в почуттях, а в тому, що дівчина є однією з небагатьох, а можливо й взагалі єдина, яка відмовила Алексові. Тож бажання приборкати цю норовливу конячку доволі швидко перетворилося в Савицького на манію. Саме тому він постійно тримався десь поблизу цієї компанії. Казали також, що він начебто і в гуртожитку оселився виключно заради Лани, хоча насправді в це мало хто вірив. Більшість діджеїв «сарафанного радіо» зійшлися на тому, що в головах у багатих власні таргани, і їхні примхи звичайним людям ні за що не зрозуміти.

Сама Лана теж відмовчувалася. З досвіду знала – у таких випадках краще не дискутувати.

За Алексом до дзеркала рушив Богдан, слідом – Дарина. Ця солодка парочка озвучила одне бажання на двох. Зовні воно здавалося трохи зухвалим, але чому б і не пожартувати при такій розвазі? Усі так робили, а чим вони гірші? Саме тому попросили у примарної Панночки житло. Власну квартиру, де можна щасливо мешкати разом, не думаючи про скурвілого від жадібності орендодавця, що загарбає всі їхні скромні заощадження.

Останні п’ятнадцять секунд «відчинених воріт» поділили між собою Остап із Максом. Перший миттю замовив кілька квитків у VIP-зону столичного клубу «Sentrum» на єдиний концерт «Snoop Dogg», який нещодавно пережив реінкарнацію, перетворившись на «Snoop Lion». І таким чином зекономив приятелеві час. Та коли Макс утретє погукав Панночку, то раптом знітився й подумав: а чи справді треба озвучувати бажання? Воно, певна річ, у нього було, але вимовляти найпотаємніше при всіх не дуже й хотілося. І поки Макс, коливаючись, стирчав зі свічкою перед дзеркалом, Сергій знову підняв руку з годинником догори.

– Час збіг, діточки! – із усмішкою сповістив він присутніх.– Панночка бажає всім добраніч