Читати книгу - "Червоний горобець"

проводили підставні дипломатичні прийоми з галасливим червонолицими інструкторами в уніформі радянської армії та костюмах Мао. Вони блукали, мокрі по коліна, сосновим бором, вдивляючись у нічний простір та рахуючи кроки, доки не діставалися голого пенька та обгорнутої мішковиною цеглини, сови на гілках вітали їх зі знахідкою схованки. Їх завалювали на гарячі пихкотливі капоти авто на уявних блок-постах, доки інструктор, «прикордонник», тряс перед ними паперами та вимагав пояснень. Вони сиділи в покинутих фермерських будинках, побудованих у стилі американської готики, обіч самотніх сільських доріг, і пили горілку, схиляючи акторів до зради. Між соснами шиферно-чорну річку борознили пазурі скіп, що чекали на сутінки.

Який інстинкт дав Нейту змогу виділитися з гурту в практичних вправах? Він не знав, але облишив тягар сім’ї та Ричмонда і без зайвих зусиль вибіг на вулицю, під спостереження, холоднокровно зустрічаючись з агентами-інструкторами, вбраними в пальта та з чудернацькими капелюхами на головах. Казали, що в нього хист. Він почав цьому вірити, та нескінченні супереч­ки братів висіли над його головою, немов тупа сокира. Кошмаром Нейта було зазнати невдачі, вилетіти, знову показатися в Ричмонді. Людей викидали з підготовки без попередження.

— Ми чекаємо від наших студентів чесності, — сказав класу інструктор з роботи під прикриттям. — Ми відправляємо людей додому за спроби заздалегідь дізнатися сценарії майбутніх проблем. Просто щоб підвищити собі бали, — сказав він голосно. — Якщо вас ловлять із записником інструктора чи з будь-яким іншим забороненим матеріалом, це негайне виключення з програми.

Що, як думав Нейт, насправді означає — спробуйте.

Вони були класом і водночас особистостями, всі мріяли про важливі призначення, перші тури до Каракаса, Делі, Афін чи Токіо.

Прагнення досягти високих результатів та отримати перші призначення було нестримним і підживлювалося частими зустрічами у студентському центрі, які організовували різноманітні підрозділи штаб-квартири, приголомшливо завантажений тиждень для молодих шпигунів.

На одній із таких коктейльних вечірок, приурочених до завершення тренування, чоловік та жінка з Російського дому відвели його в бік і повідомили, що його кандидатуру схвалили та прийняли в російський відділ, тому йому не треба подавати заявки на будь-які інші призначення. Нейт тихим голосом запитав, чи не можна використовувати його знання російської, аби ловити росіян, скажімо, у відділах на Близькому Сході чи в Африці, та вони лиш усміхнулись у відповідь і сказали, що чекають на зустріч з ним у штаб-квартирі наприкінці місяця.

Він пройшов курс, і його попередньо прийняли. Він ставав частиною еліти.

Далі пішли лекції про сучасну Росію. Обговорювали політику Москви щодо природного газу, яка дамокловим мечем висить над Європою, і кремлівську хронічну схильність підтримувати екстремістські уряди в ім’я справедливості, а насправді, щоб завдати шкоди і, так, щоб довести, що Росія все ще у Грі. Бородаті чоловіки читали лекції про перспективи пострадянської Росії, вибори та реформи охорони здоров’я, демографічні кризи та повторне падіння завіси, за якою — холодні блакитні очі, що нічого не проґавили. Rodina, священна Батьківщина чорноземів та безкрайого неба, мусить трохи потерпіти, адже ексгумували закуте в ланцюги тіло совєтів, витягли його з болота, і серце знову забилося, і старі в’язниці знову наповнилися незгодними людьми.

Сувора жінка читала лекцію про нову Холодну війну, про лукаві перемовини стосовно роззброєння та нові надзвукові винищувачі, які можуть літати боком, але все ще окільцьовані червоною зіркою на крилах, про московську лють, пов’язану з будівництвом Заходом протиракетного щита в Центральній Європі — ох, як вони обурювалися втратою своїх підневільних країн! — про шаблі, що іржавіють на металобрухті, стара платівка часів Брежнєва та Черненка. І вся суть, казали вони, вся суть Російського дому в безперервній потребі знати про плани та наміри, приховані за поглядом блакитних очей з-під рівних білявих брів; сьогодні таємниці інші, однак, як і завжди, це таємниці, які необхідно викрасти.

Після цього оперативник у відставці — він нагадував продавця з Шовкового шляху, але мав зелені очі та кривий рот — приїхав до Російського дому задля неформальної презентації.

— Енергія, скорочення чисельності населення, природні ресурси, держави-клієнти. Можете про все це забути. Росія залишається єдиною країною, що здатна доставити МБР4 на Лафаєт-сквер, навпроти Білого дому. Єдина, і в них тисячі ядерних бомб.

Він зупинився й почухав носа, голос його був глибокий та хрипкий.

— Росіяни. Вони ненавидять іноземців лиш на дещицю менше, ніж ненавидять самих себе, і вони природжені конспіратори. Ох, вони чудово розуміють, що мають перевагу, та росіянин не почувається в безпеці, йому хочеться, аби його поважали, боялися, як за старого Радянського Союзу. Їм треба визнання, і вони ненавидять свій другосортний статус із погляду наддержав. Саме тому Путін знову збирає СРСР 2.0, і ніхто не стане йому на заваді.

— Мале дитя, яке стягує скатертину та розбиває посуд, щоб привернути увагу, — це Москва. Їм не хочеться, аби їх ігнорували, і вони битимуть посуд, щоб упевнитись, що цього не станеться. Продаватимуть хімічну зброю Сирії, постачатимуть в Іран паливні стрижні, вчитимуть Індонезію розробляти центрифуги, будуватимуть на Бірмі легководний реактор, і, так, панове, усе в межах правил.

— Але справжня небезпека криється в нестабільності всього, що таким чином створюється, плодами виявляється наступне покоління безумців із манією величі. Уся суть другої Холодної війни у відродженні Російської імперії, і не тіште себе ілюзіями, ніби Москва сидітиме собі та спостерігатиме, як китайський флот сам з усім порається, коли — а не «якщо» — на Тайванській протоці розпочнеться стрілянина.

Він знизав плечима свого блискучого піджака.

— Настали тяжкі часи; ви, шановні, муситимете з цим розібратись. Я заздрю вам. — Він підняв руку. — Гарного полювання, — сказав він і вийшов. У кімнаті запала тиша, і всі лишались на місцях.

Тепер Нейт проходив славнозвісну московську школу, з головою занурившись у спеціалізовану підготовку, підготовку з відокремлених внутрішніх операцій, і доки на горизонті неясно вимальовувалась місія в Москву, він вивчав операційний словник російською, мав дозвіл проглядати «книги», файли агентів, читати імена та розглядати пласкі обличчя на фотографіях у паспортах російських джерел, яких він може зустріти на вулиці, прямо від носом у стеження. Життя та смерть у снігу, кінчик списа, ось наскільки все серйозно. Його клас із Ферми розсіявся і здебільшого забувся. Тепер доводилось ризикувати чужим життям. Він ніколи, ніколи не зазнає невдачі.

***

За три дні після розмови з Ґондорфом Нейт сидів у маленькому ресторані в московському аеропорту Шереметьєво, очікуючи, коли оголосять його рейс. Із засаленого меню він замовив кубинський сендвіч та пиво.

Посольство запропонувало надіслати свого помічника, аби той допоміг з квитками та паспортним контролем, але він ввічливо відмовився. Минулої ночі Лівітт захопив із собою трохи пива під кінець робочого дня, вони сиділи і стиха бесідували, уникаючи очевидних тем і точно не згадуючи, що думають інші агенти про те, що Нейтова кар’єра взагалі та репутація зокрема отримають серйозний удар. Прощалися дещо напружено.

Єдиною світлою плямою було повідомлення зі штаб-квартири два дні тому, у відповідь на попередження Ґондорфа про скорочення пересування, що несподівано відкрилася посада куратора в сусідньому Гельсінкі. Враховуючи майже вільне володіння російською, велику кількість росіян у Фінляндії, його постійну мобільність, те, що він неодружений, а також його неочікувану доступність, у штаб-квартирі запитали, чи не бажає Нейт розглянути короткочасне призначення в Гельсінкі, до якого