Читати книгу - "Остання збірка"

в пам'ять програми.

— Виготовляє, — сказав Грегор, — але лише раз!

— Так, але чому лише раз? У цьому ключ до вирішення нашої проблеми. Я гадаю, в ній має бути вбудований чинник самообмеження, пов'язаний з блоком прагнення до насолоди.

— Не розумію, — сказав Грегор.

— Дивись. Творці машини не стали б обмежувати її можливості у такий спосіб. Єдине можливе пояснення полягає в тому, що за такого рівня складності машина набуває майже людських рис. Вона майже як людина, одержує насолоду, виробляючи щоразу новий предмет. Але новим він може бути лише раз. Створивши виріб, машина втрачає до нього інтерес і хоче виготовити щось інше.

Грегор знову поринув у апатичний напівсон. Арнолд вів далі:

— Реалізація потенціалу — ось чого прагне ця машина. Кінцевим прагненням Конфігуратора є створення всього, що тільки можливо. З цього погляду будь-яке повторення мирна витрата часу.

— Більш сумнівних міркувань я в житті не чув, — сказав Грегор. — Але припустимо, що ти маєш рацію. Що з цим можна вдіяти?

— Не знаю, — сказав Арнолд.

— Так я й думав.

Того вечора Конфігуратор зробив їм на вечерю цілком пристойний ростбіф. На десерт був яблучний пиріг «а-ля машина» з гострим сиром на закуску. Моральний стан компаньйонів істотно поліпшився.

— Замінники, — задумливо вимовив Грегор, затягуючись сигарою марки «Конфігуратор». — От що треба спробувати. Сплав 342 — не єдиний матеріал, з якого можна виготовляти обшивку. Є маса інших матеріалів, достатньо довготривалих, щоб протриматися до Землі.

Навряд чи можна було хитрістю змусити Конфігуратор виготовити пластини із заліза або будь-яких його сплавів. Компаньйони замовили машині бронзову пластину й отримали її. Однак після цього Конфігуратор відмовив їм у мідній та олов'яній. На алюмінієву машина погодилася, так само як на пластини з кадмію, платини, золота й срібла. Вольфрамова пластина була унікальним виробом, дивно, як Конфігуратор взагалі зміг її відлити. Від плутонію Грегор відмовився, і список придатних матеріалів поступово став вичерпуватися. Арнолдові спало на думку використати надміцну кераміку. Останню пластину вони зробили з чистого цинку.

Звісно, благородні метали у польоті могли розплавитись, але за умови належного охолодження до Землі їх повинно було вистачити.

Загалом, уночі приятелі непогано попрацювали і вже до ранку змогли випити за успіх підприємства чудового, хоча й трохи маслянистого сухого хересу марки «Конфігуратор».

Наступного дня вони змонтували пластини й оглянули результати своєї праці. Кормова частина корабля нагадувала індіанську клаптеву ковдру.

— Як на мене, дуже гарно, — сказав Арнолд.

— Сподіваюсь, вони протримаються до Землі, — промовив Грегор. — Гаразд, час братися за систему керування.

Тут виникла нова проблема. Були розбиті чотири однакові деталі — тендітні й складні вироби зі скла та дроту.

Замінити їх було нічим.

Машина без заперечень видала першу. На цьому все й закінчилося. До полудня у приятелів просто опустилися руки.

— Є якісь ідеї? — запитав Грегор.

— Поки немає. Може, пообідаємо?

Вони вирішили, що салат із лобстерів буде до речі, й замовили його Конфігураторові. Той трохи погудів, але нічого не видав.

— А зараз що не так? — запитав Грегор.

— Цього я й боявся, — відповів Арнолд.

— Чого ти боявся? Адже ми ще не замовляли лобстерів.

— Ні, — промовив Арнолд. — Але ми замовляли креветки. І ті й інші — ракоподібні. Боюсь, Конфігуратор починає ухвалювати рішення за класами.

— Що ж, доведеться відкрити пару банок консервів, — сказав Грегор.

Арнолд спроквола усміхнувся.

— Розумієш, — сказав він, — коли я купив Конфігуратор, то подумав, що нам більше не доведеться турбуватись про їжу. Річ у тім...

— Консервів немає?!

— Немає.

Вони повернулися до машини й замовили сьомгу, форель, тунця...

Безрезультатно. Тоді спробували замовити свинячу відбивну, баранячу ніжку та гуляш із телятини. Нічого.

— Схоже, що Конфігуратор вважає ростбіф, який ми з'їли вчора ввечері, представником м'яса усіх ссавців, — сказав Арнолд. — Це цікаво. Якщо справа так піде й далі, ми зможемо розробити нову теорію видів...

— На голодний шлунок, — сказав Грегор.

Він спробував замовити смажене курча, цього разу Конфігуратор спрацював без затримки.

— Еврика! — вигукнув Арнолд.

— Хай йому біс! — вилаявся Грегор. — Треба було замовляти індика.

На планеті Денет падав дощ. Довкола залатаної хвостової частини корабля здіймалися клуби туману.

Арнолд щось довго рахував на логарифмічній лінійці, а Грегор допив херес і намагався замовити віскі. Переконавшись, що його спроби марні, він взявся розкладати пасьянс.

Після убогої вечері, що складалася із залишків курчати, Арнольд, нарешті, закінчив розрахунки.

— Це повинно подіяти, — сказав він.

— Що саме?

— Принцип насолоди!

Арнолд підвівся й узявся крокувати по кабіні.

— Ця машина має квазілюдські властивості й, очевидно, певною мірою здатна навчатися. Гадаю, ми зможемо навчити її отримувати задоволення від повторного виготовлення тих самих речей, а саме — елементів системи керування.

— Варто спробувати, — сказав Грегор.

Пізно ввечері компаньйони розпочали переговори з машиною. Арнолд переконливо шепотів їй про привабливість повторення. Грегор голосно розмірковував про естетичну насолоду від багаторазового виробництва таких мистецьких об'єктів, як елементи системи керування. Мовляв, головна принадність полягає в тому, щоб виготовляти їх не один раз, а багато разів, і так щоб кожний елемент був точнісінько таким, як попередній, його абсолютним близнюком. Арнолд шепотів про насолоду від нескінченного виробництва тих самих предметів. Знову й знову — ті самі деталі, з того самого матеріалу, виготовлені з тією самою швидкістю. Екстаз!

Грегор філософствував, як гармонійно це відповідає вигляду і здібностям машини. Він говорив, що Повторення, на відміну від просто Створення набагато ближче до ентропії, яка з точки зору механіки — просто сама досконалість.

З безупинного клацання й миготіння ламп можна було зробити висновок, що Конфігуратор уважно слухає. Коли в небі планети Денет заблищав черговий вогкий світанок, Арнолд обережно натиснув на кнопку і дав команду виготовити потрібну деталь.

Конфігуратор явно вагався. Лампи невиразно блимали, стрілки індикаторів нерішуче стрибали.

Нарешті почулося клацання, панель відсунулася, і з'явився другий елемент системи керування.

— Ура! — вигукнув Грегор, поплескуючи Арнолда по плечі.

Він швидко замовив ще одну деталь. Конфігуратор голосно й виразно загудів і... нічого не зробив.

Грегор спробував ще раз, але машина без всяких вагань відмовилася виконати замовлення.

— Ну а зараз у чому річ? — запитав Грегор.

— Це очевидно, — сумно відповів Арнолд. — Конфігуратор вирішив спробувати повторення лише заради того, щоб визначити, чи