Читати книгу - "Мережевий ефект"

він відступив, коли я проходив повз нього. Так, тобі ж краще.

На грунтовій доріжці, освітленій низькими плаваючими ліхтарями, я наздогнав Амену. (Не стільки навмисно, але мої ноги були довші, а вона вкладала більше енергії в тупання ногами, ніж набирала відстань.)

Вона сказала: "Як ти дізнався, де я? Що ти робив, ховаючись під ганком?"

Вона думала, що я не читав про життя домашніх тварин. Я сказав, "Вау, це грубо. Особливо з огляду на те, що я друг твоєї матері" — я зробив наголос на "друг". — Так ти розмовляєш з усіма своїми ботами-слугами?"

Моя камера безпілотника показала, що вираз її обличчя став наляканим, а потім перейшов до поєднання похмурості та вини. "У мене немає ботів-слуг! І я ніколи не чула, як ти говориш".

"Ти не питала" Я б не заговорив? Я спілкувався з дітьми у їхньому каналі та з Менсою. Можливо, з рештою сім'ї було би легше прикинутися роботом. Я додав: "До цього будинку більше ніхто не підходив. Він брехав про зустріч з іншими людьми".

Вона мовчки пройшла дванадцять кроків за п’ять секунд. "Послухайте, вибачте, але я не ідіотка і не збиралася трахатися. Якби він зробив щось, що мені не сподобалося, я б пішла геть. І якби він не дозволяв мені піти, у мене є канал, я можу викликати допомогу, коли захочу". Зараз вона говорила рішуче і була дуже самовпевненою. "Я не дозволила би йому завдати мені болю".

Я сказав: "Якби я думав, що він завдасть вам болю, я б інакше розпорядився його тілом. Я теж не трахаюся".

Вона зупинилася і подивилася на мене. Я теж зупинився, але не відводив погляду від стежки попереду. Я сказав: "Менса — планетарний лідер другорядного політичного угрупування, якій вдалося привернути гнів великих корпорацій. Її становище змінилося. Ваша ситуація змінилася. Потрібно дорослішати і боротися з цим".

Вона перевела подих, щоб щось сказати, зупинилася, а потім похитала головою. "Він не корпоративний шпигун. Він був просто кимось…"

"Кимось, кого ви не знаєте, хто з'явився з нізвідки на масовому публічному фестивалі, у якому брали участь половина континенту та мандрівні туристи з інших світів". Я знав, що він не корпоративний шпигун (див. вище, утилізація тіл), але вона точно цього не знала.

Вона шістнадцять секунд мовчала. — Ти збираєшся розповісти моїм батькам?

Невже її хвилювало тільки це? Мене це образило і обурило. "Не знаю. Мабуть ти здогадаєшся сама."

Вона тупо пробігла геть.

Тож, заднім числом, я тепер бачив, що все не так добре.

Наш транспортний засіб прогримів через темряву, і зупинився на невисокому пагорбі поряд з табірним будиночком, що представляв собою мобільну двоповерхову конструкцію з широкими критими балконами з обох боків. Його поставили біля кількох великих дерев із кривим листям, що вигиналося над дахом. Будинок був збудований ще дідом Менси, в той час як її бабусі та інші різноманітні члени родини працювали над створенням оригінальної планетарної екосистеми і тераформуванням. Колоністи, які вже не жили на орбіті на своєму кораблі, на той момент перебували у тимчасових спорудах, які переміщалися сезонно, щоб уникнути руйнівних погодних умов у тих частинах планети, які на той час не були придатними для проживання.

Були й інші мобільні будинки з світлими вікнами, великі та малі, які зайняли всі пагорби навколо нас, найближчий сусід знаходився за двадцять сім метрів. Усередині будинку світилося, і одне вікно проливало світло на маяк для транспортних засобів. Я б хвилювався про відсутність освітлення, якби не мав тридцять сім безпілотників на патрулюванні в безпосередній близькості.

(Дрони виявляли лише ідентифікованих людей або людей-імпів, які поверталися до своїх будинків або проходили територією, і я проводив перевірку безпеки лише невідомих людей, яких зустрічав уперше. Я каталогізував підписи від деяких невеликих мобільних пристроїв, які використовували неімплантовані люди з медичних причин; я не бачив таких ніде в Корпусі корпорації, хоча, можливо, це було тому, що я не проводив багато часу на тусовках на планетах з людським населенням і з корпоративною рабською працею. ЗМІ показували планети, на яких не було корпоративної рабської праці, я просто ніколи не був на жодній.)) (Безпілотники також відстежували п’ятьох молодших дітей у абсолютно забороненій експедиції до сусіднього струмка, де вони виконували якийсь ритуал, у якому вистрибували один на одного з-за кущів і скель. Вони повернулися до будинку, не спіймані дорослими людьми або старшими братами і сестрами, і тепер лежали на ліжках у верхніх кімнатах, переглядаючи ЗМІ.)

(У будинку насправді були надійні герметичні віконні та дверні люки, ЯКИХ НІХТО НЕ ВИКОРИСТОВУВАВ, але принаймні це полегшило роботу моїм патрульним безпілотникам.)

Коли автомобіль зупинився у дозволеному місці, Менса сказала: "Я просто трохи посиджу на вулиці. Чому б вам не повернутися на фестиваль? Сьогодні ввечері ще кілька вистав, чи не так?"

Я намагаюся не запитувати людей, чи відбувається з ними щось погане. (Здебільшого тому, що мені байдуже.) (У тих рідкісних випадках, коли мені було все одно, це означало б почати розмову, не пов’язану безпосередньо з протоколом безпеки, а це було як слизький схил, який чекав на тебе, з різними небезпеками.) Але люди весь час запитували один одного про свій поточний стан, тож наскільки це було важко? Це був запит на інформацію, і це все. Я зробив швидкий пошук і зібрав кілька прикладів зі своєї колекції медіа. Жоден з вибраних зразків не здавався чимось, що я коли-небудь казав добровільно, тому, перш ніж я зміг передумати, я сказав: "Щось не так??"

Вона здивувалася, а потім кинула на мене погляд збоку. "Не починай".

Отже, щось справді було не так, і це помітили інші люди. Я сказав: "Я повинен знати про будь-які потенційні проблеми для точної оцінки загрози".

Вона підняла брову і відкрила двері автомобіля. "Ви ніколи не згадували про це в нашому контракті на оцінювання".

Я вийшов з транспортного засобу і пішов за нею до групи крісел біля будинку, розкиданих по траві під деревами. Тінь була глибокою, тому мені довелося перейти на темний фільтр, щоб побачити її. "Це тому, що я лише наполовину допомагав у вашій роботі".

Вона зайняла місце. "Якщо ви лише наполовину виконували свою роботу, я не хочу бачити, яким ви будете, коли…" Посмішка згасла, і вона затихла, а потім додала: "Але я припускаю, що бачила вас, коли ви виконували свою роботу найкраще.

Я теж сів. (Сидіти поряд з нею ніколи не було незручним.) Її обличчя не було засмученим, але й