Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

стане нездатним,

як ногу зламає, —

вірити муж не повинен

всьому, що названо тут.

90

Жінку кохати чарівну,

що змислила підступ,

як на коні без підків

прудкому, дворічному

і норовливому,

льодом чвалати,

чи у негоду

човен вести без стерна,

чи гнати кульгавому

оленя в горах.

91

Нині скажу я,

бо знаю напевно:

брешуть і жони, й мужі;

хто ґречно мовить,

намисливши підлість,

той й мудрому баки заб'є.

92

Будь красномовним,

скарби обіцяй,

як хочеш від жінки кохання,

личко хвали,

вроду жіночу:

завжди жадане дістанеш.

93

За любов зневажати

жоден з мужів

інших не має;

часто і мудрий

втратить у пристрасті розум;

дурневі то невтямки.

94

Зневажати не завжди

муж має інших

за те, що всякого трапить;

здуріє й мудріший

з людських синів

од дужої хіті.

95

Тобі лиш відомо,

що в серці твоєму,

які там думки;

розпач — хвороба,

важча за інші,

які лиш відомі знавцям.

96

Звідав я це,

як сидів в очереті,

чекав на миленьку;

тіло і серце

віддав би за неї,

та втримать не зміг.

97

Біллінґа доньку,

що спала на ложі,

знайшов сонцесяйну[69];

слави-бо ярла[70]

не так я жадав,

як бачити любе обличчя.

98

«Як вечір настане,

ти, Одіне, прийдеш,

як маєш до діви розмову;

знати про це

ніхто не повинен,

бо вийде на гірше».

99

Потім я зник,

і кохання, здалося,

затьмарило розум мені;

одне мав на думці,

що стане моєю

вона неподільно.

100

Я згодом прийшов:

були наготові

ратники збройні

з вогнем смолоскипів,

і купи колод,

що шлях заступили мені.

101

Ближче до ранку

я знову прийшов,

вартові вже поснули;

сіру я суку знайшов

замість пригожої діви,

до ложа прив'язану.

102

Діва вродлива часами,

як викрити зможеш її,

підлості має на думці.

Звідав я це,

коли намагався

звабити жінку на втіху;

отримав ганьбу

від мудрої діви,

а втіхи знайшов я замало.

III

103

Будь вдома веселий

й з гостями привітний,

і глузд бережи,

май пам'ять і мовистим будь,

як хочеш прозватись премудрим,

добра тим дістанеш;

йолопом зветься,

хто мало що може сказати,

то доля немудрих.

104

У давнього йотуна був я,

назад повернувся:

мало дістав би мовчанням;

слів я чимало

промовив і став переможцем

у Суттунґа залах.

105

Ґуннльод мене частувала

на золотому престолі,

підносила меду;

кепсько віддячив

я згодом за це,

за чемні вітання,

за щиру любов.

106

Раті[71] пащека

з волі моєї

гризла каміння,

знизу й згори

йотунів стіни постали

мені на погибель.

107

Добрий дарунок діставши,

потішився вельми,

як мудрий зуміє,

бо Одрерір[72]

нині забрав

до давнього князя.

108

Зміг би навряд чи

полишити я

йотунів дім,

якби не Ґуннльод,

жінка пригожа,

яку обіймав я.

109

Наступного дня

рушили хрімтурси[73]

спитати Високого

в чертогу Високого.

Чи Бьольверк, питали,

додому вернувся,

чи Суттунґ його погубив?

110

Заприсягнувся Одін

на персні священнім[74];

чи можна йому довіряти?

Суттунґа зрадив,

викравши зілля,

плакала Ґуннльод.

IV

111

Чари промовлю

з чарів престолу

понад Урдбрунні,

зрів я у тиші,

зрів я у мислях,

слухав я мову людей;

руни пізнав я безцінні,

радились там,

в оселі Високого,

в палатах Високого,

так я почув і скажу:

112

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

вночі не підводься,

як тільки за кимсь не слідкуєш,

або перевірити треба,

чи в домі немає чужих.

113

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

відьму на ложі,

ти обійнявши, не спи

й вона тебе хай не голубить.

114

Так вона вчинить,

що стануть нелюбі тобі

тінґи та мова людська;

їсти не схочеш,

ані з людьми спілкуватись,

сповниться смутком твій сон.

115

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

жінку чужу

ради забави

не зваблюй ніколи.

116

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

в гори чи фьорди

як вирушаєш,

їжі надовго візьми.

117

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

людям недобрим

жодні незгоди свої

довіряти не варто,

бо злії люди

добром не відплатять

за щирість твою.

118

Спіткало нещастя,

я бачив, єдного мужа

через облудне слівце

жінки лихої;

брехливий язик

зробив його мертвим.

119

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

знай же, як є в тебе друг,

якому ти віриш,

часто навідуй його,

бо заростають

кущами й травою високою

стежки, якими не ходять.

120

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

добра людина

для довгої бесіди годна,

то поміч тобі у житті.

121

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

дружбу міцну

ніколи в житті

розривати не квапся;

серце скорбота поглине,

як щиро не зможеш

ні з ким розмовляти.

122

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

жодних розмов

вести не варто

з дурком безголовим,

123

бо кепська людина

завжди забуде

відплатити за добре,

а гарна людина

добро пам'ятає,

відплатить пошаною.

124

Людині близькій

можеш довірити

всі думи свої;

це завжди краще,

ніж недомовки;

другові всяке кажи.

125

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

трьох навіть слів пошкодуй

для мужа лихого,

часто на краще уникнути

бійки на стежці вузькій.

126

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

чоботаря не навідуй,

ні зброяра-списотеслю,

якщо сам собі ти зарадиш,

спис із держалом поганим

чи чоботи кепсько пошиті

мороки тобі завдадуть[75].

127

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

вчинки паскудні

паскудними й зви,

пощади не дай ворогам.

128

Поради такі, Лоддфафніре,

ти нині отримай, —

як добре затямиш,

стане в пригоді почуте:

ніколи поганому

ти не радій,

шукай лиш добра.