Читати книгу - "Найближчий (ЛП)"

не намагаючись боротися з нею.

— Клянусь, я вб'ю тебе, — просичала вона. — Якщо ти, вилупку, не відведеш мене до сина, я переріжу тобі горло і підвішу на м'ясний гак.

Суб’єкт почав плакати, все його тіло здригалося він ридань. Кейт прикипіла очима до його зарюмсаної фізіономії, відчайдушно чіпляючись за надію, що Реза і Майкл десь все ще живі — бодай що б він з ними не зробив і через що тепер так шкодує.

— Відведи мене до них негайно, і я скажу, що ти співпрацював. Чим швидше ти це зробиш, тим краще для тебе.

Він відповів:

— Добре.

В його голосі бриніло усвідомлення поразки. Як на когось, хто був ще кілька хвилин тому таким зухвалим, він не примусив себе довго ламати.

Кейт відпустила його і відступила.

— Ну і де вони?

Він помалу зіп’явся на ноги.

— Мені треба декому зателефонувати. Ті люди приведуть їх сюди.

— Ні-ні-ні! — Кейт розкинула руки, так щоб він не міг пройти повз неї по коридору. Їй зовсім не треба було, щоб він покликав спільників. — Ти відведеш мене до них, ти один. Вони тут, в домі?

Він завагався.

— Ні. Нам доведеться взяти машину.

Кейт стояла мовчки, намагаючись зосередитися. Вона повинна викликати підкріплення, накласти на цю потвору кайданки і взяти ситуацію під контроль. Але якщо він припинить співпрацювати, то що вона з того отримає? Як тільки вона залучить ще когось, то більше не матиме сенсу погроза випатрати його як свиню; він зможе сидіти собі в тюремній камері й підсміхатись, поки Реза і Майкл помруть голодною смертю, або й ще гірше.

— Добре, — сказала вона. — Але тобі краще одягтися.

Вона пішла поперед нього в спальню і підняла телефон Рези. Вона майже сподівалась, що він спробує втекти, але він пішов за нею і взявся одягатися в одяг Рези. Кейт стояла, спостерігаючи за ним, і дивом дивувалася: йому не лише підійшов — причому досить добре — цей одяг, але й схожість його з її чоловіком була просто-таки дивовижна, аж до малюнка веснянок на плечах і характерного стирчання набік нечесаного волосся. Але невже ці викрадачі людей дійсно думають, що обдурять її такими неістотними подробицями?

— Повернись обличчям до стіни, — звеліла йому.

Він послухався, і Кейт швидко одяглася.

— Гаразд, я готова. Ходімо.

— Чи можемо ми взяти з собою…? — він показав жестом у напрямку дитячої.

Кейт сердито дивилася на нього, не ймучи віри; вона подумала, що він ось-ось знову заплаче.

— Навіщо нам брати з собою ту річ? Я викину її зі сміттям.

Незнайомець вражено дивився на неї.

— Викинеш, коли повернешся назад, з Майклом?

— Так! Але це не найважливіше. Ну, ходімо вже!

Вона вийшла з будинку, він йшов за нею; вона розблокувала автомобіль і сіла на водійське місце. Він сів збоку, і Кейт швидко звернула на вулицю.

— В який бік? — запитала.

— На південь.

Вона під'їхала до рогу і повернула на Джимпі-Роуд. Довкола жодного руху, ніде в будинках не світилося. Вона подивилася на суб’єкта, що смиренно сидів поруч в отому позиченому одязі.

— Ну, і в чому полягав план?

— Що ти маєш на увазі?

— Ти збирався просити грошей? Чи йшлося про записи по котромусь з розслідувань? Ти хотів, щоб я підтасувала докази чи допомогла зникнути якомусь файлу?

Він не відповів.

Кейт роблено реготнула.

— А ідея про те, що ти міг би просто лягти в моє ліжко, і це, можливо, купить якийсь час, щоб прибрати їх… до дідьчої мами, ти наскільки дурний? Ти можеш бути трохи схожим на мого чоловіка, але невже ти думаєш, що я не зможу відчути різницю?

Суб’єкт промимрив:

— Що ж мене виказало?

Кейт похитала головою.

— Один дотик — і в мене мурашки по шкірі від огиди. То куди ми їдемо?

— В Герстон[7].

— Куди саме в Герстон? Я введу це місце в GPS.

— Я не знаю назви вулиці, але зможу давати тобі вказівки, як тільки ми будемо ближче.

Кейт такій перспективі не зраділа, але о цій порі поїздка не займе багато часу. Якщо він надумав жартувати з нею, вона дуже скоро це зрозуміє, і він ще пошкодує.

— Скільки вас там? — запитала вона.

— Тільки я та мій друг. І він нікому не завдасть шкоди, я обіцяю. Я б ніколи не зважився, якби була така загроза.

— Тоді навіщо ти взагалі це зробив?

— То була його ідея, — наполягав суб’єкт. — Я просто погодився на це.

Кейт скептично підняла брову, але зараз не час було починати відлякувати єдину людину, яка могла поєднати її з сім'єю. Чи був він простаком, збитим з пуття, чи кримінальним генієм, якому прийшло до голови, що було б незле залізти з нею в ліжко, — це вже вирішувати слідчим, а потім прокурорам, а потім суду присяжних. От коли вже Реза і Майкл будуть у безпеці, їй доведеться відступити і полишити все це на інших людей.

— Як тобі вдалося забрати Резу з дому так нишком?

— Мій друг дав йому наркотика.

— Як саме?

— Якусь рідину наніс на ганчірку. Не знаю, що це було.

Кейт підозрювала, що він бреше; це звучало як щось побачене у кіно, і якщо б вони намагалися провернути таке з хлороформом, то Реза боровся би так довго, що вона встигла би прокинутися десять разів.

— А як ви, клоуни такі, проникли в будинок?

— Запасний ключ під квітковим горщиком.