Читати книжки он-лайн » Наука, Освіта 🧪📚🧑‍🔬 » Основи кримінально-правової кваліфікації

Читати книгу - "Основи кримінально-правової кваліфікації"

160
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 148
Перейти на сторінку:
передбачає вирішення питань кваліфікації і за статтями Особливої частини. Повинні кваліфікуватися як діяння осіб, які правомірно заподіюють шкоду, так і діяння тих осіб, проти яких застосована необхідна оборона, заподіяна шкода у стані крайньої необхідності чи у зв'язку з затриманням злочинця. Лише тоді, коли шкода в обстановці крайньої необхідності заподіяна для відвернення загрози, викликаної діями тварин, сил природи тощо кваліфікації потребують лише дії особи, яка заподіяла таку шкоду. Важливо відзначити, що дії осіб, які заподіяли шкоду при обставинах, що усувають злочинність діяння, кваліфікуються відповідними працівниками правоохоронних органів. Дії ж, що виступають підставою для необхідної оборони, крайньої необхідності, затримання злочинця, як суспільно небезпечні повинні оцінити самі особи, які правомірно заподіюють шкоду.

Констатація того, що має місце необхідна оборона, крайня необхідність чи затримання злочинця можлива лише після того, як буде встановлено наявність формальних ознак певного злочину, передбаченого конкретною статтею Особливої частини кримінального законодавства. Для необхідної оборони та затримання злочинця — це ознаки злочинів проти особи — вбивства, заподіяння тілесних ушкоджень, незаконного позбавлення волі. Для крайньої необхідності — крім вказаних наслідків, це також знищення чи пошкодження майна.

Відсутність у скоєному ознак будь-якого злочину, чи малозначність посягання виключає саму постановку питання як про необхідність застосування кримінально-правових заходів, так і про наявність обставин, що усувають злочинність діяння. Саме тому і є підстави виділяти цей етап кваліфікації як окремий.

Поняття юридичного закріплення результатів кримінально-правової кваліфікації

Встановлення відповідності між юридично значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, тобто обґрунтування (доведення) правильності вибору норми — це діяльність, яка відбувається у свідомості особи, яка проводить кваліфікацію. Вона ніяк не об'єктивується назовні, не відображається у документах, не тягне правових наслідків. Для того, щоб це сталося, потрібно, щоб кваліфікація пройшла свою третю стадію — стадію юридичного закріплення результатів.

Етап формулювання результатів кваліфікації

Етап формулювання результатів кваліфікації в процесуальних документах включає у себе, принаймні, три дії:

1) виклад фактичних обставин справи;

2) складання формули кваліфікації;

3) викладення формулювання звинувачення.

Виклад фактичних обставин справи полягає у формулюванні фактичного складу діяння. Тобто, з усіх встановлених по справі фактичних даних вибираються ті, які мають значення, враховуються при її вирішенні, виступають фактичною підставою застосування правової норми.

Формула кваліфікації — це вказівка на статті Особливої, а в певних випадках і Загальної частини кримінального закону, якими передбачене вчинене діяння, шляхом використання скорочених, умовних позначень. Вона становить собою сукупність цифрових та буквених позначень, які вказують на статті (а також їх частини та пункти) Загальної та Особливої частини кримінального закону, за якими кваліфікується діяння.

Формула кваліфікації, як і будь-яке скорочення, для того, щоб була зрозумілою і піддавалася розшифруванню, повинна складатися з дотриманням певних правил. Загальні вимоги до формули кваліфікації такі:

1) в ній має бути названий кримінальний закон, за яким кваліфікується діяння. Оскільки єдиним джерелом, в якому визначається злочинність і караність та інші кримінально-правові наслідки є тільки Кримінальний кодекс України, то обмежуються загальновідомим скороченим позначенням — КК. Враховуючи, що зараз має місце перехідний період, коли у конкретних справах інкримінується порушення як раніше чинного, так і нового кримінального законодавства України, в необхідних випадках потрібно вказувати, що скоєне кваліфікується за КК України 1960 чи за КК 2001 року;

Наприклад, ч. 3 ст.101 КК України 1960 р., ч. 1 ст. 296 КК України 2001 р.

2) якщо стаття поділена законодавцем на кілька частин або пунктів, слід вказати структурну частину відповідної статті.

Наприклад: ч. 4 ст. 185 КК (крадіжка, вчинена у великих розмірах);

пп. 1), 6) ч. 2 ст. 115 КК (умисне вбивство двох або більше осіб, вчинене з корисливих мотивів)

3) при необхідності потрібно зробити посилання на статті Загальної частини КК:

- якщо має місце готування до злочину то при кваліфікації потрібно послатися на ч. 1 ст. 14 КК та на статтю Особливої частини КК, яка передбачає відповідний закінчений злочин

Наприклад: ч. 1 ст. 14 — ч. 3 ст. 185 КК України;

- якщо має місце замах на злочин, то залежно від його виду (закінчений чи незакінчений) потрібно послатися на ч. 2 або ч. 3 ст. 15 КК) та на відповідну статтю Особливої частини КК.

Наприклад: ч. 2 ст. 15 КК — ч. 3 ст. 185 КК України;

- якщо злочин вчинений у співучасті — і це не “співучасть Особливого роду”, яка прямо передбачена статтею Особливої частини КК, то при кваліфікації слід вказати частину ст. 27 КК, яка передбачає діяльність співучасника того виду, діяння якого кваліфікуються, або ж частину ст. 28 КК, яка передбачає форму співучасті, в якій вчинено злочин, який кваліфікується.

Наприклад: ч. 5 ст. 27- ч. 3 ст. 185 КК України;

ч. 3 ст. 28 — ч. 2 ст. 192 КК України.

4) у формулі кваліфікації належить правильно розставити розділові знаки, записати її так, щоб уникнути неясності чи двозначності:

- якщо має місце множинність злочинів, то кожна стаття Особливої частини має бути відокремлена крапкою з комою;

- посилання на статті Загальної частини відокремлюються від статті Особливої частини дефісом;

- посилання на статтю Загальної частини здійснюється окремо щодо кожної із статей Особливої частини КК

Наприклад: ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 194; ч. 3 ст. 15 — ч. 1 ст. 134; ст. 138 КК України Неправильно: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 134, ст. 138 КК.

- формула кваліфікації щодо кожної особи записується окремо.

Формулювання звинувачення становить собою словесне посилання на ті кримінально-правові норми, які відображені у формулі кваліфікації; юридичні формулювання, що відображають норми закону, в яких встановлена відповідальність за вчинене посягання. Формулювання звинувачення дозволяє усунути певну неконкретність, яка може мати місце у формулі кваліфікації. Адже в формулюванні звинувачення формула кваліфікації не лише розшифровується (тобто в ній називаються норми, які формулою кваліфікації лише позначені), а й конкретизується завдяки тому, що в ній вказуються не всі альтернативні ознаки діяння, які передбачені відповідною статтею кримінального закону, а лише ті, які мають місце в даному випадку.

У цьому формулюванні словами відображається сутність звинувачення, пред'явленого особі — тобто вказується, у скоєнні якого злочину (яких злочинів) обвинувачується особа. Наприклад: "На підставі наведеного Н. звинувачується у замаху на розкрадання державного майна шляхом крадіжки, вчиненому повторно, з проникненням у приміщення та у великому розмірі, тобто у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 17 — ч. 4 ст. 81 КК України".

Формулювання звинувачення не замінює формулу кваліфікації,

1 ... 6 7 8 ... 148
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Основи кримінально-правової кваліфікації», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Основи кримінально-правової кваліфікації"