Читати книгу - "Марні зусилля кохання, Вільям Шекспір"

вам того ж бажаю всюди.

(Виходить)

 

Бойє

Пані, я хочу вам повністю доручити моє серце.

 

Розаліна

Будь ласка, доручіть, буду рада бачити його.

 

Бойє

Я хотів би, щоб ви почули, як воно стогне.

 

Розаліна

Воно, дурненьке, хворе?

 

Бойє

Так, на сердечну слабкість.

 

Розаліна

Ой леле! Кров йому пустіть.

 

Бойє

Хіба це може пособить?

 

Розаліна

Кажу я так, як лікар скаже хворим.

 

Бойє

Його проткніть цілющим зором!

 

Розаліна

О ні, моїм ножем!

 

Бірон

Хай бог життя вам береже!

 

Розаліна

А ваше - від тривалих літ!

 

Бірон

За це вам дякувать не слід.

(Відходить убік)

 

Дюмен

Сеньйоре, хто ця дама доброчинна?

 

Бойє

Це донька д’Алансона - Катаріна.

 

Люмен

Прекрасна дама. Що ж, бувайте, пане!

(Виходить)

 

Лонгвіль

Даруйте, хто ж та в білому, привітна?

 

Бойє

Щоб жінку взнать, тут досить світла.

 

Лонгвіль

У світлі - світська. Йшлося про ім’я.

 

Бойє

Ім’я одне у неї, свідчу я.

 

Лонгвіль

Скажіть, чия вона дочка?

 

Бойє

Відома річ - свого татуся.

 

Лонгвіль

Я жартувати не беруся!

 

Бойє

Не ображайтесь, пане.

Це донька Фоконбріджа.

 

Лонгвіль

Уже мій гнів минувся.

А дама справді гожа.

 

Бойє

Це може бути, може.

 

Лонгвіль виходять.

 

Бірон

А в капелюшку - хто вона?

 

Бойє

Це Розаліна, всяк те зна.

 

Бірон

Вона заміжня, пане?

 

Бойє

Коли захоче - стане.

 

Бірон

Прощайте, мій сеньйоре! До стрічання!

 

Бойє

То вам стрічання, а мені - прощання!

 

Бірон виходить. Дами знімають маски.

 

Марія

Останній був Бірон, дотепник і дивак,

Всякчас жартує він.

 

Бойє

І, знайте, все не так.

 

Принцеса

Ви теж йому дали відчути злості смак.

 

Бойє

Його й на абордаж я взяв би, як моряк!

 

Катаріна

Йде на таран - баран!

 

Бойє

Та й бараном я стану,

Щоб пастись на вустах у вас безперестанно.

 

Катаріна

Я - випас, ви - баран? Чи жарт цей любий вам?

 

Бойє

Тут можна пастися?

(Хоче її поцілувати)

 

Катаріна

Не всяким баранам!

Хоча й розділений мій рот, він - не общинний.

 

Бойє

Хто ж володіє ним?

 

Катаріна

Це буде друг єдиний.

 

Принцеса

Ой, недоречні тут і дотепи, і кпини!

Нам треба ж обернуть весь запал і вогонь

Супроти короля і книжників його.

 

Бойє

Якщо не помилюсь, бо я набравсь звичаю,

Риторику сердець у поглядах читаю,-

Король заражений - обачно з королем!

 

Принцеса

А чим?

 

Бойє

А тим, що, люблячи, ми пристрастю зовем.

 

Принцеса

Де ж ваші докази?

 

Бойє

Так, всі його чуття зійшлись в очей палаті,

Що тільки від жаги могла ось так палати,

А серце, як агат, лишило у собі

Відбитий профіль ваш і гордість, далебі.

І затинавсь язик, і квапивсь гарячково

Те, що було в очах, перетворить на слово;

Всі почуття злились із поглядом палким,

Втішалися з краси, забувши всякий стрим.

Я бачив, що в очах таїть він почування,

Мов під кришталем скарб, який струмить сіяння,

Чим видає себе й показує ціну,

Що кожен з вас би мав за справжню дивину.

І на його лиці такий був захват ніжний,

Що всі читать могли, мов на сторінці книжній:

«Всю Аквітанію і все, що в ній, я сам

За поцілунок ваш по щирості віддам!»

 

Принцеса

Ходімо в мій намет. Бойє знов настрій має...

 

Бойє

Сказати геть усе, що око помічає.

Все те, що мовили вам очі короля,

Правдиво мій язик для вас перемовля.

 

Розаліна

Старий гульвісо, ти почав не те здаля.

 

Марія

Він Купідонів дід, тому й такий вигадько.

 

Катаріна

Венера в матінку вдалась - бридкий же батько!

 

Бойє

Ви чули, дами?

 

Розаліна

Ні.

 

Бойє

Що бачите в цей час?

 

Розаліна

Дорогу, щоб піти.

 

Бойє

Я не здолаю вас.

 

Виходять.

 

ДІЯ ТРЕТЯ

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Там само.

Входять Армадо і Метелик.

 

Армадо

Заспівай, хлопчику. Потіш мій слух.

 

Метелик

(співає)

Конколінель...

 

Армадо

Чудовий наспів! Квітуча істото, візьми цей ключ, звільни селюка і негайно приведи його сюди. Я передам через нього листа до моєї коханої.

 

Метелик

Хазяїне, чи не хочете ви полонити свою кохану французьким джерготанням?

 

Армадо

На що ти натякаєш? Джерготати з нею по-французьки?

 

Метелик

Ні, вельмишановний хазяїне. Вам треба лише насвистувати джигу язиком, витівати ногами канарійські колінця і при цьому закочувати очі, зітхати й натякати і взагалі хрипіти горлом, наче ви захлинаєтесь від любовного співу, або втягувати повітря носом, наче вбираєте в себе любовні пахощі; капелюх насунути на очі, наче