Читати книгу - "Руфін і Прісцілла, Леся Українка"

говорити.

Сабіну ту засуджено за зв’язок

нечистий з рідним братом.

 

Аецій Панса

Чи можливо!

Такого ж бо не чувано ще в Римі!

 

Кай Летіцій

Але ж і секта ся не так-то давня.

 

Руфін

То наклеп на Сабіну, то неправда.

 

Кай Летіцій

Але ж і суд признав її вину.

 

Руфін

Кріспін її навмисне оклепав,

щоб здихатись. Се ж гадина - Кріспін той.

Я проти нього виступив тоді

і все готовий повторить хоч зараз.

Така була поважна та Сабіна

і зроду мала добру славу…

 

Аецій Панса

Ба!

а все ж пішла, он кажуть, в християни,

як хоч, се ж для матрони неподоба.

Чи пак Сабіна та була матрона?

 

Кай Летіцій

Авжеж, і з роду чесного.

 

Аецій Панса

Се дивно!

Я просто й здумати собі не можу,

щоб то, наприклад, так моя дочка…

перейняла жидівське марновірство…

Се був би сміх і глум! Та ні, се просто

і бути не могло б.

 

Кай Летіцій

Не всі матрони

дорівнюють Руфіновій дружині,

Аецієвій доні.

 

Руфін

Я чував

про християнок родом ще значніших

і цнотою не гірших, і тому-то

я звик не вірити лихим чуткам

про тую секту.

 

Кай Летіцій

Друже, ми не знаєм,

які та секта наставля тенета

на неофітів; і того не знаєм,

яка клятьба і присяга тих в’яже,

що таємних містерій доступили

і до нічних зібраннів учащають.

Ті люди робляться мов одержимі,

тоді ні виховання, ні сумління -

ніщо від злої змори не рятує:

бери їх на тортури - перемовчать,

до серця промовляй - воно мов камінь,

загрожуй смертю - люди сі мов трупи,

чи мов безсмертні - їм усе не страшно.

 

Руфін

Чи й Муцій Сцевола 25 був одержимий,

ти як гадаєш?

 

Кай Летіцій

Той страждав за цноту,

а сі за бузувірство. На тортурах

засвідкував недавно раб один,

що в християн підслухав під дверима

він сам слова такії: «Їжте тіло

і пийте кров».

Аецій Панса жахається.

Та я й від християн

чув поговори всякі про таких же

упертих сектярів, що називались

у них «єретиками», а проте

тому ж таки Христові поклонялись.

 

Аецій Панса

О, коли так, се небезпечна секта,

бо ми ж не знаєм, хто з них єретик,

а хто сектяр звичайний. Чи не краще б

усю ту секту враз з єретиками

узять та й викоренить раз назавжди?

 

Кай Летіцій

Закон карать повинен тільки вчинки.

 

Аецій Панса

Так сам же ти казав - злочинна секта.

 

Кай Летіцій

Але ж не кожний, хто сектяр,- злочинець,

він тільки легше може стать злочинцем,

ніж несектяр.

 

Руфін

Для мене се непевно.

Бо се ж відомо, що тих всіх злочинів

ніхто ще не посвідчив віри гідний,

а з нас ніхто не бачив оком власним.

Коли б я був суддею, не впевнявся б

на свідкування темного раба,

на поклепи Кріспіна або Крусти.

 

Кай Летіцій

По щирості, то й сам я не люблю

таких процесів. Завжди темне дно

буває в них,- його й збагнути трудно,

се ха́ос, лабіринт, а не процес.

 

Руфін

От бачиш!

 

Аецій Панса

Я вже щось не розумію…

(Задумується і повагом п’є вино, не вслухаючись в розмову.)

 

Кай Летіцій

Та секта ся не тим страшна. Ще зроду

ніхто не розвалив ладу в державі

злочинами такими. Та відомо,

що християни вороги державі;

закон, релігія і вища влада -

ніщо їм не святе. Богам не служать

і культу цезаря не визнають.

 

Руфін

Скажи по щирості - хіба ти справді

вважаєш цезаря за бога?

 

Кай Летіцій

(ухиляючись)

Власне,

не цезаря, а генія його.

 

Руфін

Та хоч і так. Чи думаєш ти справді,

що він, мов Юпітер, найвищий бог,

душа народу римського?..

 

Кай Летіцій

(сухо)

Руфіне,

мої думки нікому не відомі,

а ділом я закону не ламаю,

та й іншому ламати не дозволю,

поки того закону не скасує

в дорозі правній приналежна влада

і поки я зовусь префектом римським.

Ніякова мовчанка.

 

Аецій Панса

Я б так постановив: щоб цяя секта

зосталась для самих рабів.

 

Руфін

Се ж як?

 

Кай Летіцій

Чому?

 

Аецій Панса

Бо для рабів вона корисна.

Кай Летіцій здивовано дивиться на нього.

Ні, справді, я в своєму господарстві

се добре перевірив: кожен раб,

як тільки християнство те перейме,

стає покірним, чесним, роботящим,

хоч кия забувай! Я все купую

в послугу християн. Що ж до звичаїв,

то що з раба звичаїв вимагати? -

Аби корився та глядів роботи.

Ну, вільним громадянам - інша річ.

 

Чутно жіночий лемент у перистилі: «Пустіть мене, я мушу до префекта…»

Сей голос перебивається турботним гомоном слуг. В атріум вбігає Сервілія, за нею Прісцілла.

 

Прісцілла

(утримує Сервілію, хотячи її заспокоїти)

Та не турбуйся, знайдеться синочок.

 

Сервілія

Де знайдеться? Як знайдеться? Вже ніч!

А я ж його шукаю від полудня!

Пропав! Пропав!

 

Руфін

(підходить до Сервілії)

Та що з