Читати книгу - "Здоровий кишечник. Контроль ваги, настрою та здоров’я"

конкретного виду під назвою Bacteroides. 2005 року ми відвідали її лабораторію в Іллінойському університеті.

Ебігейл Сельєр – це одночасно безстрашна першовідкривачка мікробіоти та прагматична експериментаторка. Коли ми до неї завітали, вона провела нас лабораторією та прилеглими коридорами, загромадженими матеріалами її ранніх експериментів. Нарешті ми зупинилися в кімнаті для перемовин. Сидячи за столом, ми запитали Ебігейл, чому вона обрала для вивчення саме Bacteroides, сподіваючись, що дослідниця поділиться з нами якимись особливими ідеями щодо свого вибору. Ебігейл відповіла, що з ними просто було працювати найлегше, бо вони переносять вплив кисню. (Багато інших відомих кишкових мікробів чахнуть за межами безкисневого середовища нашого кишечника.) Одне з її головних відкриттів показало, що ця велика група бактерій добре споживає клітковину. Сельєрс та її колеги зрозуміли, що чимало видів бактерій харчується в кишках, поїдаючи частини рослин, які люди не здатні перетравлювати самі. Але тогочасні дослідження мікробіоти були обмежені через недоступність інструментів та складність роботи з цими бактеріями в лабораторії. Ця галузь очікувала на нові технології, здатні просунути її вперед.

Трамплін для такого стрибка виник наприкінці 1980-х років з початком проєкту «Геном людини». Це була міжнародна програма, спрямована на секвенування всіх генів людського геному. Щоб завершити цей процес, знадобилося приблизно 13 років, а загальні витрати становили один мільярд доларів. Зрештою ми отримали майже терабайт даних секвенування, над розшифруванням яких науковці працюють і досі. Важливість цього геномного прориву для прискорення наукових відкриттів незаперечна. Проте багато хто вважає, що секвенування людського геному не принесе відчутної користі так швидко, як дехто сподівався, особливо враховуючи витрати. Геном людини важливий для появи нових методів лікування та розуміння причини людських хвороб, але велика обіцянка «персоналізованої медицини» (лікування, прив’язаного до конкретного геному) утілюється повільніше, ніж запевняв нас догеномний галас.