Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Бавовниковий мед — ясний і тільки після кристалізації стає білим, має своєрідний аромат і ніжний смак. Звичайно швидко кристалізується і тоді стає майже білим і дрібнозернистим. Бавовниковий мед містить 36,19% глюкози і 39,42% левульози. Мед, зібраний бджолами з листків (позаквіткових нектарників) бавовника, за смаковими властивостями нічим не відрізняється від меду, зібраного з великих квіток бавовника (Gossypium L.). З 1 га квітучого бавовника бджоли збирають 100—300 кг меду. В результаті перехресного запилення бджоли підвищують урожайність бавовника на 40—56%.
Барбарисовий мед — золотисто-жовтого кольору, приємного аромату і ніжного солодкого смаку. Бджоли енергійно переробляють нектар з квітів ягідного куща барбарису звичайного (Berberis vulgaris L.) на мед. Цей кущ заввишки 3 м, росте в західній, середній і південній частинах Радянського Союзу і широко культивується як цінний кровоспинний засіб. Про лікувальні властивості барбарису знали вже стародавні вавілоняни та індуси. На глиняних дощечках «Ассурбаніпалової бібліотеки» 2600 років тому вже зазначалося, що ягоди барбарису здатні «очищати кров». У кінці минулого століття (1893) І. В. Мічурін зацікавився барбарисом і вивів безнасінну форму цієї рослини.
Будяковий мед — належить до першосортних медів. Він буває або безбарвний, або зеленуватий, або золотистий (ясно-янтарний), має приємний аромат і смак. При кристалізації будяковий мед стає дрібнозернистим. Бджоли дуже енергійно збирають його з красивих малинових квітів бур'яну з колючими стеблами і листям сіруватого кольору — будяка (чортополоху) пониклого (Cardus nutans L.).
Буркуновий мед — належить до чудових першосортних медів і відзначається високими смаковими якостями. Цей мед ясно-янтарного або білого кольору з дуже тонким приємним ароматом, що нагадує запах ванілі. Буркуновий мед бджоли збирають з яскраво-жортих квітів буркуну лікарського або жовтого (Melilotus officinalis Desr.). Буркуновий мед містить 36,78% глюкози і 39,59% фруктози. Для лікувальних цілей використовують квітки і листя буркуну (трава буркуну — Herba Meliloti), а також готують мелілотовий (зелений) пластир. З нектару, зібраного з 1 га дикоростучого буркуну, бджоли переробляють 200 кг меду, а з 1 га культурного буркуну — 600 кг.
Вербовий мед — золотисто-жовтого кольору, при кристалізації стає дрібнозернистим, набуває кремового відтінку, має добрі смакові якості. Бджоли енергійно збирають його з квітів різних деревних порід верби і кущових порід лози (Salix), яких нараховується близько 170 видів. Верба трапляється в дикому стані скрізь у Радянському Союзі. З нектару квітучих верб чи лоз бджоли дістають багато меду, іноді до 3—4 кг за день, аз 1 га —150 кг.
Вересовий мед — бджоли роблять його з нектару дрібних рожевих квіток вічнозеленого гіллястого куща вересу звичайного (Calluna vulgaris Salisb.). Вересовий мед темного, темно-жовтого і червоно-бурого кольору, з слабким ароматом, приємним або терпким гіркуватим смаком. Цей мед дуже тягучий, повільно кристалізується. З 1 га квітучого вересу бджоли збирають 200 кг меду.
Волошковий мед — зеленувато-жовтого кольору, має приємний аромат, що нагадує запах мигдалю, і своєрідний, трохи гіркуватий присмак. Волошка синя, або польова (Centaurea cyanus L.), є чудовою медоносною рослиною.
Гарбузовий мед — золотисто-жовтого кольору, з приємними смаковими якостями. Досить швидко кристалізується. Бджоли роблять його з нектару квітів гарбузів (Cucurbita pepo L). З 1 га квітучих гарбузів бджоли збирають 30 кг меду.
Гірчичний мед — золотисто-жовтого кольору, після кристалізації набуває жовтувато-кремового відтінку. Гірчичний мед бджоли збирають з великих жовтих квітів білої гірчиці (Sinapis alba L.). З нектару, зібраного з і га цих квітів, бджоли виробляють до 40 кг меду.
Гісоповий мед — за своїми органолептичними властивостями належить до першосортних зразків. Бджоли роблять його з нектару темно-блакитних квітів і лікарської та медоносної напівкущової рослини гісопу (Hyssopus officinalis L.), який трапляється в дикому стані в Українській РСР, Середній Азії, в Криму, на Кавказі, Алтаї і т. д. Розводять гісоп для добування ефірного масла і як цінний медонос на пасіках.
Горобиновий мед — червонуватого кольору, з сильним ароматом і хорошими смаковими якостями. Бджоли роблять цей мед з нектару квітучої горобини (Sorbus aucuparia L.), яка часто трапляється в Радянському Союзі. З 1 га квітучої горобини бджоли збирають 40 кг меду.
Горошковий мед — бджоли збирають його з квітів горошку тонколистого (Vicia tenuifolia Roth.), що росте в Сибіру, в степових місцевостях. Цей мед прозорий, має тонкий аромат і смак. За літературними даними, в Сибіру бджолині сім'ї приносять у вулики з горошку по 5 кг меду за день.
Гречаний мед — від темно-жовтого з червонуватим відтінком до темно-коричневого кольору. На відміну від інших сортів меду має своєрідний аромат і специфічний смак. При кристалізації перетворюється в кашкоподібну масу. Деякі дегустатори відзначають, що при вживанні в їжу гречаного меду він «лоскоче горло». Гречаний мед містить 36,75% глюкози і 40,29% левульози, а також значно більше білків і заліза, ніж ясні сорти меду. У зв'язку з цим гречаний мед рекомендується приймати при лікуванні від недокрів'я. Гречаний мед зовнішнім виглядом (кольором) дуже подібний до падевого.
Цей мед бджоли роблять з нектару квітучої гречки (Fagopyrum esculentum), якою в самій тільки Українській РСР щороку засівають сотні тисяч гектарів землі. З нектару, зібраного з 1 га квітучої гречки, бджоли роблять 60 кг меду.
Дудниковий мед — бджоли збирають його з квітів дудника лікарського (Archangelica officinalis Hoffm.), дуже поширеного в Радянському Союзі. Дудниковий мед має приємний аромат і смак.
Евкаліптовий мед — має неприємні смакові властивості, але високо ціниться, бо застосовується в народній медицині для лікування туберкульозу легень. Літературні дані відносно лікувальних властивостей евкаліптового меду при туберкульозі суперечливі: одні автори (Л. Гданський) вихваляють їх, інші (Н. Ільїн) вважають значення їх перебільшеним.
Бджоли виробляють цей мед з нектару великих поодиноких квітів з численними тичинками вічнозеленого дерева — евкаліпту круглого (Eucalyptus globulus Labill.), який культивується переважно в субтропіках.
Враховуючи, що евкаліптове масло та інші фармакологічні речовини містяться не в квітах евкаліптових дерев, а тільки в листі, можна вважати встановленим, що думка про важливе медичне значення евкаліптового бджолиного меду не обгрунтована.
Еспарцетовий мед — золотисто-жовтого кольору, дуже ароматичний і має приємні смакові якості. Бджоли роблять його з нектару рожевих або червоних квіток багаторічної кормової рослини еспарцету посівного або виколистого (Onobrychis sativa Lam. — О. viciaefolia Scop.), що росте в дикому вигляді в Сибіру, Українській РСР. З нектару, зібраного з 1 га квітучого еспарцету, бджоли виробляють від 100 до 600 кг високосортного меду.
Знітовий мед — прозорий, з зеленуватим відтінком, при кристалізації стає білим у вигляді снігових крупинок, а іноді у вигляді сметанкоподібної або салоподібної маси. При нагріванні стає жовтим. Знітовий
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути», після закриття браузера.