Читати книгу - "Мистецтво війни"

Ці шість принципів складають основу знань про місцевість. Знати ці шість принципів — найвідповідальніше для генерала. Цього не можна не знати.

Військо може страждати від утрати позиції, несубординації, повної поразки, хаосу, неорганізованості, відступу. Усі названі шість бід зумовлені не природою, а помилками генерала. Якщо характеристики армій однакові, але одна нападає на іншу вдесятеро більшими силами, то наслідком стане втрата позиції. Коли вояки сильні, а командир слабкий, то маємо несубординацію. Поєднання ж сили командира та слабкості солдатів призводить до повної поразки. Якщо старші командири гнівливі, нехтують наказами, зустрічаючи супостата, не контролюють люті, свавільно кидаються до герцю, а генерал не знає своїх можливостей — починається хаос. Якщо генерал слабкий і не дуже суворий, нечітко керує військом, старшина й вояки у стані невизначеності, а бойові формування в безладі, — це називають неорганізованістю. Якщо генерал не здатний правильно оцінити ворожу потугу, використовує мало солдатів, аби протистояти великим силам недруга, нападає на сильного, не має добірних вояків на вістрі атаки, — це призведе до поразки. Усі ці шість ситуацій призводять до поразки. Знати це — найважливіша відповідальність для генерала, не знати цього йому заборонено. Форми місцевості можуть бути сприятливими для війська. Відповідальність генерала полягає в тому, щоб знати супротивника, зважати на характер місцевості, її складність і відстань, аби забезпечити перемогу. Той, хто на цьому знається й це використовує — беззаперечно виграє. Хто ж ні, неминуче програє. Якщо звитяга в баталії певна й гарантована, а імператор наказує не битися — ти зобов’язаний битися! Коли ж у змаганні ти не бачиш вікторії, а імператор наказує воювати — тоді не воюй! Генерал нападає не заради слави, відступає не через острах, єдине, про що він дбає — захистити людей і бути корисним імператорові. Такий генерал є скарбoм для держави. Якщо генерал береже солдатів як немовлят, тоді вони підуть за ним у найнебезпечніші місця; а якщо він поводиться з вояками як з улюбленцями, вони підуть з ним на смерть. Якщо ж він надто опікується бійцями, то не зможе їх використовувати. Якщо генерал їх надмірно любить, то ними годі командувати. Якщо солдати в хаосі — навряд чи вдасться їх дисциплінувати. А якщо вони подібні до зіпсованих дітей, то з ними не повоюєш. Якщо ж я знаю, що моє військо вже здатне напасти на ворога, але той зараз невразливий, то шансів на виграш — тільки половина. Якщо ворог уразливий для нападу, але наше військо неспроможне зараз нападати, то від доброї нагоди перемогти — тільки половина. Якщо ж і супротивник нестійкий перед нашим ударом, і наші солдати можуть атакувати, але ти не знаєш місцевості — не нападай. Шансів вийти з бою героєм — половина! Той, хто знається на війні, нападає без сумніву, його стратегії ніколи не виснажуються. Тому знай і ворога, і себе — перемогу буде гарантовано. Знай Землю і знай Небо — джерело звитяг буде невичерпним!

Частина 11. Дев’ять видiв мiсцевостi для бою

Сунь-дзи сказав:

— Згідно з принципами використання армії місцевості є такі: домашні, де думки солдатів розсіяні; на підходах до ворога; місцевості вирішального бойовища; зручні для комунікацій; місця зіткнення стратегічних інтересів держав; важливі — у глибині території ворога; складні для пересування; такі, де можуть оточити; місцевості смерті. Якщо князі самі воюють у своїх землях, то це називають домашньою місцевістю. Якщо вони проникають у недружню землю, але неглибоко, то це — на підходах до ворога. Місцевість вирішального бойовища — це та, що принесе вигоду завойовникові. Місце, куди легко прийти і мені, і супротивникові, звуть зручним для комунікацій. Місцину на перетині кількох державних кордонів, яка дасть змогу контролювати Світ тому, хто її загарбає, називають місцем зіткнення стратегічних інтересів держав. Коли армія проникає глибоко на чужий терен, залишаючи позаду багато ворожих міст, то це — важливе місце в глибині ворожої території. Гори й ліси, небезпечні гірські переходи, згубні трясовини й заплави, непрохідні шляхи називають місцевостями, складними для пересування. Якщо в місцини можна потрапити лише через вузькі проходи, а вихід з них — важкий і покручений, де супостат малими силами може успішно налетіти на нас, то їх називають такими, де можуть оточити. А ту місцевість, де необхідно швидко й рішуче розпочати дії, бо якщо загаєшся — помреш, називають місцевістю смерті. Тому в домашньому місці не бийся; на підходах до ворога не зупиняйся; якщо протиборець захопив вирішальне місце — не нападай на нього; у місці, зручному для комунікацій, не допускай розривів у війську. У місці зіткнення стратегічних інтересів мусиш спробувати створити спілки. У важливому місці в глибині ворожої території грабуй і руйнуй його запаси. Місце, складне для пересування, потрібно перейти швидко. У місці, де можуть оточити, використовуй стратегії. У місці смерті — воюй!

Стратеги давнини були вправними у використанні армії. Вони вміли організувати все так, щоб частини антагоніста, які йдуть попереду, та його частини, що пасуть задніх, не могли контактувати між собою, великі й малі загони не мали змоги підтримувати одне одного, старшина й прості вояки неспроможні були одне одного рятувати. Тоді в протиборчому війську наказів не виконуватимуть і там пануватиме роз’єднаність. Солдати ворога будуть розділені й не зможуть сконцентруватися. І навіть коли знову об’єднаються, то не зможуть добре організуватися. Отже, бийся тільки за очевидної переваги. А якщо її катма — стій. Коли тебе спитають: «Якщо незабаром з’явиться велике й добре організоване військо супротивника, як з ним поводитись?» — відповідь має бути така: «Спочатку візьми силоміць те, що вони цінують найбільше».

Швидкість — найважливіша річ у використанні армії. Скористайся шансом, коли ворог не готовий. Іди шляхами, на яких тебе не очікують. Нападай там, де неприятель не борониться. Це — принципи, як вести війну на чужому терені. Коли заходиш углиб супостатових володінь — сконцентруйся, тоді його армія тебе не переможе. Захопи врожаї з його полів — і твоєму війську вистачатиме їжі. Давай своїм воїнам досить відпочинку, не ви­снажуй їх без потреби. Підтримуй їхній дух і нагромаджуй їхню силу. Вдавайся до таких рухів і дій, які будуть несподіваними для ворога. Кидай своїх солдатів у місце, де немає виходу, тоді навіть смерть не змусить їх відступити. Коли вояки не бояться померти, вони докладуть максимальних зусиль, щоб вистояти. Коли воїни в дуже небезпечному місці — вони втрачають почуття страху. А коли нікуди втікати, їхній бойовий дух твердий. Якщо ви проникли глибоко у неприязний терен, то маєте триматися купи. Якщо немає іншого