Читати книгу - "Весь світ у кишені"

автостради ведуть дві дороги. Нам лише потрібно поставити знак об'їзду після того, як броньовик там проїде. Тож інші водії оберуть другу дорогу. Що ж тут складного?

Блек усміхнувся.

— А й справді. Тепер, розумничко, дай ще одну відповідь: ми маємо броньовик і якось таки його сховали. Та як його відчинити? На думку Кітсона, це ще те завдання. Необхідно працювати швидко. Про це ти подумала?

Джинні похитала головою.

— Це вже його морока, — вона вказала на Джипо. — Він же експерт. Я влаштую так, що броньовик у нього буде. А от поспішати не доведеться: він зможе працювати місяць чи навіть два, якщо потрібно, — погляд очей кольору морської хвилі метнувся до італійця. — Ти зможеш відчинити автомобіль, якщо місяць без перерви працюватимеш над ним?

Джипо, потішений почутими лестощами, рішуче кивнув:

— Я зможу влізти навіть до Форт-Нокса[5], якщо матиму у розпорядженні цілий місяць.

— Так воно й буде, — сказала Джинні. — Місяць як мінімум. Навіть більше, якщо знадобиться.

— Ну добре. Ми вдосталь наговорилися, — перервав дівчину Морґан. — Вона справді опрацювала кожну деталь, і я впевнений, що здатна все владнати. А тепер — голосуймо. Вам варто усвідомити, чи ви готові до того, що можете або самі зазнати тілесних ушкоджень, або бути змушеними завдати їх іншим. Я про те, що хтось із нашого або з їхнього боку може загинути. Якщо хтось із охоронців загине, на нас можуть повісити вбивство. Що б не трапилося, навіть якщо ніхто не постраждає і втеча вдасться, нам усім загрожуватиме від десяти до двадцяти років за ґратами. На іншій шальці терезів — винагорода. Кожен із нас отримає двісті тисяч доларів, а це — чималі грошенята. Ось така ситуація. Голосуймо, якщо ніхто більше не хоче ставити жодних запитань, — він змовк і поглянув на чоловіків. — Щойно ми проголосуємо, одразу переходимо до виконання рішення. Ви всі знаєте правила нашої команди: хто б не проголосував проти, якщо більшість іншої думки, то він працює з нами або йде назавжди. Квапитися не потрібно. На кону — по двісті тисяч доларів. Якщо ми наробимо дурниць, ризикуємо на двадцять років загриміти за ґрати. А якщо наробимо їх цілу купу, то потрапимо просто на електричний стілець. Ось такий розклад. Хлопці, вам потрібен час подумати?

Спершу він поглянув на Блека. Той сидів розслаблено, зі щирим захопленням дивлячись на дівчину. Тоді Морґан перевів погляд на Джипо, який не відривав очей від столу. Обличчя італійця було насупленим, а густі чорні брови зійшлися на переніссі. Нарешті Френк зиркнув на Кітсона. Той витріщився на Джинні, різко видихаючи повітря зламаним носом.

— Голосуймо, — сказав Блек. Потягнувшись уперед, він взяв один папірець.

Джинні обрала інший.

Морґан взяв решту аркушів, тоді поклав один перед Джипо, а інший — перед Кітсоном. Витягнувши кулькову ручку, він щось нашкрябав на своєму бюлетені, згорнув його і поклав на середину столу.

Джинні позичила його ручку, надряпала свою відповідь і також поклала папірець на стіл.

Блек уже писав на своєму бюлетені авторучкою[6] з золотим ковпачком. Він помахав папірцем у повітрі, а тоді згорнув його й поклав до двох інших на середину столу.

Джипо дві секунди витріщався на свій бюлетень. Потім таки надряпав щось олівцем, згорнув папірець і поклав його до решти.

Лишався Кітсон. Він знервовано втупився на аркуш паперу.

Дівчина й троє інших не відривали від нього погляду.

— Не квапся, — з легким глумом сказав Морґан. — У нас ціла ніч попереду.

Кітсон підвів погляд, зиркнув на їхнього боса, а тоді — на дівчину. Вони довго дивилися одне на одного, а тоді хлопець зненацька схопив кулькову ручку Морґана, щось надряпав, склав папірець і кинув його до чотирьох інших.

Запала тиша. Морґан підтягнув усі бюлетені до себе й розгорнув перший.

— Так.

Розгорнув другий.

— Так.

Швидкими, моторними пальцями він розгорнув інші три папірці.

— Так, так і так.

Морґан роззирнувся, а його тонкі вуста вигнулися в хижій посмішці.

— Отже, беремося за роботу. Я сподівався, що все спрацює саме так. Двісті тисяч баксів кожному! Доведеться трішки попітніти, але ж яка винагорода!

Кітсон через стіл поглянув на Джинні.

Вона відповіла на його погляд, трішки нахиливши маленьке підборіддя. Раптом вираз її обличчя пом'якшився, і вона всміхнулася до нього.

Розділ другий

І

Наступного ранку кілька хвилин по восьмій чорний запилюжений «б'юік сенчурі» пригальмував за кілька ярдів від входу в Агентство броньованих автомобілів «Веллінґ». Обабіч широкої вулиці були припарковані залишені з вечора машини, тож «б'юік» миттю загубився між ними як ще одне припарковане авто.

За кермом сидів Морґан. Заяложений, вкритий плямами капелюх прикривав обличчя до самого носа, а з тонкого рота звисала цигарка. Ед Блек розташувався біля нього.

Чоловіки розглядали високу дерев'яну браму Агентства. Їм нічого не було видно, крім колючого дроту, натягненого над кожною стулкою, блискучої мідної ручки дзвоника й великої вивіски, прибитої до ворітниці. Червоними літерами на білому тлі виділялося оголошення:

Агентство броньованих автомобілів «Веллінг».

Ви бажаєте безпеки — у нас вона є.

Найкращий і найбезпечніший перевізник у світі.

— А вони про себе високої думки, — зауважив Блек, прочитавши вивіску. — Ну що ж, на них чекає сюрприз.

— Або на нас, — глузливо всміхнувся Морґан.

— Здається мені, що ця справа нам до снаги, — відказав Блек. — Та дівуля ретельно все продумала, хіба ні?

— Ага, — Морґан витягнув з рота цигарку й витріщився на розжарений кінчик. — План хороший, але все залежить від його реалізації. Є кілька слабких ланок. Я хвилююся за Джипо. Дівка просто забиває нам баки, коли каже, що ми матимемо весь час на світі, аби відкрити авто. Це не так. Звісно, трохи часу в нас буде, але небагато. Щойно броньовик почнуть шукати, напруга зросте, тому чим швидше ми відкриємо сейф, тим безпечніше для нас буде. Джипо доведеться працювати під тиском, а він на таке не мастак. Робота буде досить нервовою, тож Джипо може просто позбутися клепки.

— Це вже ми мусимо стежити, щоб такого не трапилося, — Блек кинув тривожний погляд вицвілих очей на Морґана. — Я ніяк не перестану думати про справу, і все очевиднішим видається, що охоронця й водія таки доведеться вбити. Якщо не зробимо цього, вони можуть надати