Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 5.

- Досить! - Я майже кричала, але прекрасно розуміла, що слова його не зупинять. Брав, що хотів, робив, що хотів. Карав, як хотів. Грав ...

Тільки мені вже вісімнадцять. І Марко обіцяв, що його ігри вже зовсім не будуть схожі на ті, дитячі ... Як він їх любив називати.

Стиснув моє підборіддя, не даючи стулити губи. Я хотіла щось сказати, заперечити, але вийшов лише рваний вдих. Серце немов збилося з ритму.

Не роби, будь ласка, не роби того, що збирався. Ти ж Марко. Генуальдо. Людина, яка тільки знає, як робити мені боляче. Який знову пограє зі мною. Заплутає мене. Введе нові правила. І не відомо скільки разів я йому програю перед тим, як зрозуміти, чим і як дати здачу.

У роті все пересохло. Я заплющила очі. Але відчуття стали тільки гостріше. Виразніше.

- Вистачить ... що? - Я відчула його подих на своїх губах.

Його диявольські ігри тривали. Він не міг просто мене поцілувати. Не міг просто взяти те, що хотів. Йому потрібно було наді мною познущатися. Довести мене до істерики. Заплутати. Змусити трястися від страху. Ось його кайф - змусити мене його боятися.

Але потрібно знати одне - якщо ти граєш в ігри Марко, то потрібно вміти вибивати його з колії. Діяти так, як він від тебе не чекає.

Подавшись вперед, я сама ковзнула язиком по його устах. Сама притулилася до нього своїм тілом і тим самим отримала ефект несподіванки. Хлопець не застиг. Немов перетворився в кам'яну брилу. Я ніколи не проявляла такої активності в наших дивних стосунках.

Але, на жаль, занадто нервувала, щоб виконати все задумане до кінця. Я хотіла спіймати момент, вдарити Марко по коліну і, скориставшись тим, що він би мене відпустив, втекти. Але Марко перехопив мою ногу ще раніше, ніж я встигла її підняти вище, ніж на пару сантиметрів над підлогою.

- Хороша спроба, малятко. Я оцінив, - з цими словами він смикнув мою ногу так, що я ледве не впала, а після закинув її до себе на талію і ... Тепер я притискалася до нього настільки тісно, ​​що могла відчути кожен його м'яз. Я відчувала навіть те, що не хотіла ... Я відчула, що один з нас називав "не дитячими іграми".

І, як тільки я захотіла закричати, Марко стиснув мої щоки своїми пальцями, натиснув на них, змусивши мене відкрити губи. Його язик моментально опинився у мене в роті, а губи настільки сильно вп'ялися в мої, що мені здавалося він хотів мене зжерти.

Я не могла просто стояти й дозволяти йому це робити. Втілювати в життя мій найстрашніший сон. Пересиливши себе, я стиснула зуби на його язиці. Захотіла заподіяти йому біль. Мені набридло боятися. Здавалося, вже не важливо, що буде далі, лише б припинився цей поцілунок.

Тільки ось я недооцінила Марко Генуальдо ... Він загарчав як дикий звір, схопивши мене під сідниці руками, підняв так, що мені не залишалося нічого крім як обхопити ногами його талію. У паніці я розтулила зуби й хлопець, скориставшись нагодою поглибив поцілунок ...

А я міцніше вчепилася в його тіло. Боялася впасти, втративши опору. Подумки проклинала і лише сильніше впивалася нігтями в його шкіру.

Коли він, нарешті, відірвався від моїх губ, я відкрила очі й зустрілася з його потемнілим поглядом. Там було тільки шалене бажання і лють ... Ні одне, ні інше не обіцяли мені нічого хорошого.

- Ігри для малюків закінчилися, Бібі. Прийшов час зіграти по-дорослому ...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍