Читати книгу - "Дожени або зникни, Наталі Саксаганська"

Розділ 5

 

— Агов, рокери на мінімалках, ви заважаєте нам з друзями  відпочивати. Ми винайняли будинок, запросили дівок,  а  тут ви зі своїм гуркотом перебиваєте наше музло. 

— В чому справа? Ти щось забагато на себе береш!  —  Підбіг Дімон, він був найзапальніший із четвірки.

— Пацани, нам ще тридцять хвилин і ми по домівках. Так що потерпіть, — Тім намагався домовитися.

— Ромчику, тільки не чіпайте їх, нехай собі йдуть, — притиснулась  ближче Юля.

— Заспокойся та стань за спину, — процідив Рома.

Але непрохані гості навіть й не думали нікуди йти. Самий кремезний з них і самий діловитий жбурнув ногою  смітник, який стояв у кутку. Сміття вмить розлетілося на всі боки.

 

— Я щось незрозуміло сказав? Взяли свої лахи й звалили звідси, поки дозволяю!

Орест, захопивши з собою біту, яка на всяк випадок завжди лежала в гаражі, повільно підійшов до нахаби.

— Видно тебе не вчили манер? — Сказав твердо, без жодної емоції в голосі.

— А ти я бачу хочеш мене навчити? - Зробив крок уперед, зухвало дивлячись Оресту в обличчя.

Дімон підійшов ближче, у нього вже свербіли руки, щоб надерти зад цим недоумкам.

Лєра з Юлею заховались подалі, здогадуючись, що ось-ось “розмова” хлопців  вийде з під контролю.

— Відійшов! — Штовхнув Орест непроханого гостя. У скронях почало стукати від ледь стримуваної люті, але той лише засміявся.

— Пацани! Всипте їм! —  Крикнув здоровань, —  а з цим я сам розберуся. 

 

В одну мить схопив Ореста за комір і гепнув його добряче об стіну. Інші двоє підхопили Тіма і виволокли його на вулицю, заваливши на землю почали бити ногами.

Ромка з Дімоном кинулися на допомогу. 

Дімка відкинув одного в бік, гамселячи по чому прийдеться. Завʼязалася бійка. 

Орест  замахнувшись бітою, врізав баскетболісту  щосили. Він зойкнув та склався пополам. Але якимось дивом все ж оклигав, і вже через хвилину вибив з рук Ореста палицю, та вдарив  кулаком по щелепі. 

Хлопець відчув різкий біль, добряче вилаявшись, схопив нікчему  за шию, завалив додолу  і притис зі всіх сил до підлоги. 

Його очі налилися кровʼю, він харчав, намагаючись звільнитися з пастки. Але Орест був сильнішим, ще й тверезим, в порівнянні з суперником. 

Нарешті, розуміючи, що нікуди йому не втекти, перестав опиратися. На мить  Орест відпустив його. Коли той став рачки, Левицький схопив його за куртку  та виволік  з гаража. На вулиці, вслід за невдахою тікали і його другани,  отримавши на останок від Дімки добрячих копняків.

— Тіме, ти в нормі? — Запитав Орест. 

— В нормі, це мені за те що хотів з придурками по нормальному домовитися.

Сміючись та потираючи синці хлопці зайшли до переляканих дівчат. 

— На сьогодні репетицію завершено, — посміхнувся Орест. Гайда до бару? 

Раптом зовні почувся якийсь рух. 

— Вони повертаються! — Гукнула Лєра, виглянувши надвір, — але вже не самі, їх там до фіга! 

— Що робити будемо? Поки покличемо наших, вони від нас мокрого місця не залишать, — нервував Ромка. 

Орест мовчки побіг до своєї машини, за мить повернувся тримаючи в руці травмат.

— Теж татуся подарунок? - округлив очі Тім. 

— Ага, на вісімнадцятиріччя. 

 

Тим часом команда баскетболістів на чолі з типом, якого щойно відметелив Орест, наближалася все ближче. Тепер, коли їх багато вони хотіли лише одного — помсти.

Орест перезарядив пістолет, став  попереду. Перший постріл він зробив вгору.

Баскетболісти, явно не очікувавши такого, зупинились. 

— Значить так, ще крок —  і я стріляю по ногах. Наступний крок — палю куди прийдеться! — Гукнув.

— Він блефує, —  кишка тонка. Вперед, друзяки.

 

Але раптом засвистіла куля і з шаленою швидкістю приземлилась в кількох сантиметрах від кросівок баскетболіста. Від несподіванки той підскочив.

— В тир я ходжу з семи років, оскільки мій татко повернутий на моїй ідеальності, а тому зараз я вибиваю по мішенях 10 з 10, — монотонно продовжував Орест. 

В доказ цього хлопець випустив всю обойму, наробивши чимало шуму.

— Бро, він явно притрушений, ходімо. Потім їх знайдемо.

 

Вони юрбились  на місці, не знаючи чи варто продовжувати наступ. Врешті, страх чи здоровий глузд взяли верх і хлопці з погрозами, що це ще не кінець, повернули назад. 

— Ну ти даєш! Брате, та ти ще той стрілець, —  поплескав по плечі Дімон.

— Ховай вже цю штукенцію та погнали, треба стрес зняти. 

 

Друзі забрали дівчат, зачинили гараж та сіли по машинах. Всю дорогу вони весело обговорювали сьогоднішню бійку. Хоча їм теж добряче дісталося вони відчували себе переможцями. 

Вже скоро вони  паркували свої автівки біля нічного клубу. Ромка зайняв столик та зник. Через декілька хвилин повернувся, тримаючи  в одній руці літр джина, в іншій — пляшку коньяку. 

— Що? Хіба нема приводу? —  Відповів на німе питання друзів.

Додому Орест повертався не сам.Перепити Ромку йому так і не вдалось Він всю дорогу проспав на пасажирському сидінні, юнак погано пам’ятав як саме сідав у свою “беху”. Але  розплющивши очі коло свого будинку, побачив за кермом Лєру.

Вона потягнулася, щоб відстібнути пасок безпеки, яким був обмотаний Орест. В цю мить він притягнув її до себе,  легенько пройшовся долонею по її золотому волоссі, поцілував в губи.

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍