Читати книгу - "Ілюзія подолання, Мілена Христич"

Але коли вона сіла біля відео фону та набрала у пошукавику  Ім*я Піфагора та побачила його скульптурне обличчя, її серце в мить чомусь стислось…

Вона побачила себе дитиною десь у іншому житті …Вони втрьох. Їм по вісім чи дев*ять..

Вони босоногі у літніх легких вбраннях…

Літо пахне спекою та нагрітим зіллям …

А ще  - камінням…

Вона бачить, як вони босоніж ходять довгою мегалітичною кладкою..

Це стіна…

Складена з жовтуватого пісковику, вона древня та вигоріла під тясчолітньою спекою, простягається вдалину  …

І вони – загублені в іншому світі…Мовчать і сміються..І їх дзвінкий сміх відлунює вже десь у вічності, заплутуючись у сонячному промінні…

Це було не в цьому житті…Не на цій планеті…- встигає подумати Кіра…

Аж тут у кімнату входить Данко…Він серйозний та зосереджений..

Зазирнув їй через плече на еркан відео фону та побачив ім.*я древньогрецького мислителя…

Але потім перевів погляд на Кіру та побачив, що по її щаках стікають сльози, а в очах бринить розгубленість…

Що трапилось? – в його голосі пробилися нотки ніжності , наче й самим голосом він прагнув обійняти та захистити Кіру від її страхів та тривог…

Я не знаю, - тихо сказала вона…- Я раптом побачила ці фото та малюнки з зображенням давньої Греції…цих мегалітичних будівель , обличчя Піфагора та раптом дещо згадала…І усвідомила, що це було не тут…Не в цьому житті…Не на цій планеті..я згадала себе невідомою дитиною…Як гуляю босоніж такою ж мегалітичною кам*яною стіною…відчуваю ногами нагрітий пісковик..та я була там така щаслива..

Ясно, - просто сказав Данко…Він обійняв її так , наче намагався повернути з того світу…З тої невідомої планети…З того забутого невідомого дитинства…

Кіра була вдячна Данко за цю його турботу та ніжність…Сльози вдячності змішані зі сльозами спогадів знову і знову наповнювали її очі…Знову і знову стікали на її щоки…

Але більше Кіра нічого не могла сказати…

Втім Данко вже намагався її відволікти…

Разом вони прочитали скупу біографію Піфагора..

Потім відкрили іншу статтю..Про орфізм та орфіків – старовинне філософське вчення Давньої Греції…

Голос Данко, що заспокійливо монотонно вичитував слова статті, його незворушність та м8якість наповнювали душу Кіри повільним спокоєм…

І спогад відступив…

Натомість вона нарешті відчула прохолоду літньої ночі…Концерт цикад за відчиненим вікном…Таємницю цієї зачаєної ночі…Її тишу…Її спокій …Її внутрішню вічність…

Так буває, мила..- тихо сказав Данко…- Не думай про це даремно, ми обов*язково в усьому розберемося..Ми – разом..

Я знаю… Але хотілось би знати точно, що зі мною…Ці спогади…ці видіння  …Противоземля…Мет Рай…

Ти знову його бачила? – тривожно спитав Данко..

Я постійно щось бачу останнім часом…Навіть спати боюсь…

Ходімо, я з тобою…

Кіра ще пам*ятала, як Данко турботливо, наче маленьку дитину, вклав її в ліжко…та накрив ковдрою..

Потім вона ще трохи відчувала його присутність поруч із собою , тихе дихання та його задумливість, що наче перетікала в її серце і свідомість…Вона наче відчувала його думки…Але потім все таки до неї прийшов спокійний сон без сновидінь…наче сам Данко щось зумів їй тихой ніжно наврочити : свій спокій свою відвагу та свою впевненість у тому, що все буде добре…

І останньою думкою було те, що вже у всі сні Кіра згадала : якщо Данко сказав, що все буде добре, значить так і буде…Такий вже він був…

…

Коли ж вранці Кіра прокинулась зі свіжою головою та новими думками , з гарним настроєм та натхненням жити творити та хоробро ступити назустріч невідомим пригодам…вона побачила Данко за екраном відео фону..Вона зрозуміла, що вночі він не спав, а так і просидів перед комп*ютером…Втім його зосереджене та трохи зблідле обличчя сразу просвітліло, як тільки він побачив Кіру…

Ну що ж…- встигнув сказати Данко…- В цей момент Кіра тихо підійшла та побачила пару статей…які за мить перед її появою у кімнаті зосереджено вивчав чоловік…

Метемпсихоз? – повільно вимовила Кіра..- Психоз? Це якась хвороба?

Ні, Кіро…- Данко тихо розсміявся…Але на його обличчі промелькнула утома…-Це не хвороба…Це дещо інше..Потім розкажу..Сходи поснідай, я приготував…А потім, якщо в тебе немає інших планів, можемо вилетіти..Я вже знайшов відтворювач…Чіп можемо послухати в шатлі..

Кіра  втім уважно подивилась на зморшки утоми, що пролягли біля кутиків очей і губ Данко…

Навіть не думай..- сказала вона…- Спочатку ти відпочинеш…вилетимо сьогодні по обдіді..або й навіть завтра..Куди нам поспішати…А сьогодні можемо затриматись та поговорити з Венерою…

Данко уважно подивився на дружину…

Знаєш, а спати зовсім не хочеться…Але ти маєш рацію, відпочити перед вильотом необхідно..Що ж..хай буде так, як ти кажеш…

Ще деякий час вони тихо перемовлялися за столом…Потім пили каву на прохолодній від ранкової роси терасі та дивились, як піднімається над садком сонце та сохне гірка роса…

День тільки починався..І все поки що складалося непогано…

Тепер Кіра була теж впевнена, що вони з усім розберуться…

Всесвіт і Зірка

Вони вилетіли наступного ранку…Данко трохи відпочив вдень після безсонної ночі…

Кіра цей час присвятила вивченню різноманітних статей та теорій про метемпсихоз …