Читати книгу - "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"

Глава 3 - 4

Глава третя. 

 

Активував магію першого кола і використавши закляття першого кола елемента світла, світлову кулю, підірвав її перед очима дівчини, засліпивши цим. Потім повільно, щоб усі бачили, я підніс руку їй до обличчя і луснув пальцем по носі. Я робив це настільки повільно, що й паралітик встиг би ухилитись. 

Ай! - зойкнула вона. 

Усі навколо пирснули зо сміху. 

Якщо усе так просто, то чому ти, магеса шостого кола, так і не побачила того пальця, котрий тицьнув тебе по носі? 

Це питання змусило знову усіх замовкнути. 

Ви ніколи не думали що, фактично, будь яку людину легко зробити безпомічною просто її засліпивши? І не важливо, воїн це, чи маг. Так, я звичайно знаю, що маги легко бачать кола мани інших людей. Але, це працює не завжди. Подивіться уважно і скажіть, ви бачите мої кола мани? 

Я замовк і дав їм час. 

Ні… Ні… Як таке можливо? 

Гомін та нерозуміння почали наростати. 

Одного разу, - перебив їх - я попав у полон до мага восьмого кола. Висячи на цепу у темній печері, я взагалі не міг визначити скільки у нього кіл, та хто він є. Але, як ви гадаєте, яким чином я завжди визначав де він є і чим займається, чи куди йде?  Аура? - запитав Грас, маг льоду, котрий непогано проявив себе у нашому минулому бою.  Вірно! Аура! Вона ніколи вас не підведе, адже вона є у кожного, будь ти маг, чи воїн, ти не зможеш повністю приховати ауру. Тому, наступну годину у нас буде така вправа: я занурю усю арену в темряву, ви не будете нічого ані бачити, ані чути. Свою ауру я пригнічу до першого рівня - такий в усіх магів. Я буду повільно ходити між вами і ляскати вас по носі. Ваша задача проста. Бачити мою ауру і ухилятись. Усе зрозуміло?  Так!  Ну що ж, почали!

Я активував магію третього кола та вибрав елемент темряви. Закляття третього кола - могильна тиша. Для мене наче вимкнули усі кольори. Для команди ж наступила суцільна чорнота і зникли будь-які звуки. Хе-хе, зараз буде весело! Перші пів години вони і справді були мов сліпі цуценята, то ж їм лишалося лише терпіти і зойкати. Та згодом вони зрозуміли, як бачити ауру і почали більш-менш успішно ухилятися. 

Гаразд! - я розвіяв магію - Непогано для першого разу! А тепер, перейдемо до солодкого - бій зі мною! Ви усі проти мене одного! Протримайтесь пів години, і ваш жах на сьогодні завершиться!  Пане Аней! - Мара перебила мене - А можна запитання?  Давай.  А як ви звільнилися з полону того мага?  Я розчавив йому голову так, що мізки на кілька метрів розлетілися! - я аж посміхнувся згадавши той приємний момент. 

Обличчя членів команди зблідли. 

Почали!

Я активував магію одразу трьох кіл. Такого вони ще не бачили, адже раніше я використовував магію лише одного кола за раз. 

Пути! - я застосував магію другого кола елемента дерева і безліч тонких ліан почали швидко рости з землі.  Не дайте себе схопити! - крикнув їм, - хто попадеться - тому буде боляче! 

Не скажу, що вони були цілком безпорадні, все ж таки досить швидко у мене полетіли закляття з елементами вогню, льоду та металу. Марно усе то, з їх силою вони навряд мене подряпають. Дурні, вам захищатися зараз треба, а не атакувати! Ліани почали оплітати деяких з них, притискаючи до підлоги та позбавляли їх можливості використовувати магію на повну силу. 

Не гайте часу, не атакуйте Анея, знищуйте ліани! - закричав хтось із них. 

Ти диви, який розумний знайшовся. Магія першого кола - крижані леза! 

Десятки гострих крижинок полетіли у них. Крижинки були занадто слабкі, щоб серйозно травмувати, але привнесли повний безлад та хаос у їх і без того не стійкі ряди. 

Обережно, він може одночасно творити кілька заклять! Неможливо! Роззуй очі, чи ти думаєш що це хтось із нас закляттям першого кола бавиться?! Ай! Воно гостре! Швидше, спаліть хтось ці драні лози! Щит мани! Зовсім здурів? Ти трохи мене не спалив! Грас, заморозь все, або нас розчавлять!

Магія третього кола - могильна тиша! Це стало останньою краплею. Їх поганенька координація зникла на цьому моменті як явище взагалі. Я бачив, як деякі з них узагалі перестали борсатися і змирилися з тим, що ліани продовжують їх оплітати, деякі закрилися між щитами мани, сподіваючись перечекати, дехто, як Ірген, почали трощити усе навкруги, завдаючи ураження як ліанам, так і своїм союзникам. Я уважно спостерігав за кожним, готовий рятувати будь кого з них, якщо ситуація стане критичною. За десять хвилин на арені припинився будь який рух. Я розвів усі свої закляття та деактивував магію. Десять тіл лежали на землі та тихо стогнали. 

Ні, народ, ну це срань! Ану зʼїли по пігулці і почали знову! 

Зрештою, ми провели так три раунди з незмінним результатом. 

Це фіаско, хлопаки! Сьогодні я вкрай невдоволений вашим виступом! 

Помилка на помилці - де колективний захист, де координація, у вас загалі є хоч якісь антикризові плани проведення бою? Сьогодні я не побачив команди, лише купка розгублених магів, що розсипалась після кількох ляпасів. 

Усі сиділи на підлозі з похмурими писками. Частково, я їх розумів. 

Гаразд, завершимо на сьогодні. Я проаналізую ваші дії і спробую підготувати деякі рекомендації до наступного тренування. Усі молодці, до завтра.  До побачення. До побачення. …

Я чекав, доки вони підуть, вони продовжили сидіти на землі. 

Народ, я хотів потренуватися… Мені арена потрібна… Ой, пане Анею, вибачте! Ми зараз підемо.  А можна ми з трибун подивимось? 

Я був трішки спантеличений. 

Та дивіться, це ж не моя арена. До того ж, навряд чи ви щось побачити зможете, я не магію буду тренувати.  ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍