Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

– Ліцензію вже купили? – Незнайомець насупився. – Чи не варто витрачати на вас час?

– Ах ти ж!..

Атрік осікся. Так, це він учився як треба і отримав диплом з відзнакою, а Клем дійсно не міг скласти іспит і докупив бали.

– Звідки знаєте?

– Від неї. – Візитер витяг планшет. – Впізнаєте?

На фотографії сяяла усмішкою розкішна красуня з вишневим волоссям. Коте Ріна. Дівчина з екрана. Таких в оточенні хазяйського синка точно не було. Не той рівень.

– Хто вона? – байдужість вдалася на славу.

– Запитайте краще, хто я. – Невідомий посміхнувся, та так, що й досвідчений Атрік зіщулився як дитина перед кімнатою страху.

– Ну і?..

– Я той, хто може влаштувати вам проблеми і з законом, і з фальсифікаторами.

– Шантажист?

– Так, Клеме. Пропустимо ту частину, де ви звертаєтесь до моєї совісті, гаразд? Мені потрібен технік, щоб підняти корабель. Потрібен зараз. Через півтори години ви маєте бути на передзлітній атестації, інакше завтра будете у в’язниці. Ставка звичайна, контракт офіційний, до роботи я вас і близько не підпущу, за кілька тижнів повернетеся додому. Запитання?

Єдине, що Атрік зрозумів: цей псих поспішає. Йому конче треба набрати команду, і він готовий на все. Для чого? Дурню ясно: нічого приємного не очікується.

– Це щось незаконне? Я пас.

– У мене термінова доставка, а Катя… Скажімо так: мій технік недоступний! Новини дивитеся? Її викрали із супермаркету. Можливо, вимагатимуть викуп. Треба подбати про гроші.

– Уй-ю…

– Визначайтеся швидше, мені ще медика вмовляти.

«Катя – та сама Коте Ріна – неприродна зацікавленість Імодалісу – викрадення», – мозок швидко сортував інформацію та будував схеми.

– Де розписатися? – Розчув Атрік свій власний переповнений азартом голос. – Я згоден!

Незнайомець тицьнув планшет із відкритим договором:

– От просто цікаво… Ви погодилися через Катю?

– Ні. – Кому потрібні ті знаменитості? Їх довкола як бруду. – Через матір.

Гість здригнувся:

– Що з нею? Якщо вона хвора, я шукатиму іншого недоу… техніка.

Атрік ввів номер своєї ідентифікаційної картки та ліцензії, потім розписався і повернув планшет.

– Це зайве. Де ваш флаєр?

– На стоянці. А ваші речі? – Невідомий мигцем глянув на екран. – Що ще за Реббіт, чорти б тебе взяли? Ти хто?!

– Твій новий технік, кепе. А ти, я так розумію, Олександр Райс? Приємно познайомитися.

Здалося, чи Райс вимовив: «Та до біса все, невже знову почалось!»? Напевно, здалося. Атрік думав про своє… Як би скерувати капітана в потрібне русло? Настав час для розголосу та рішучих дій. Імодаліс нарешті догрався!