Читати книгу - ""Українське будення 22-24", Дмитро Грузінський"

Немає вічності в запасі

Умовлю я свою планету,
Вблагаю ближче підійти
До місця, де ти є на небі,
Щоби скоріш тебе знайти!
Доки мій Марс до тебе лине,
Ти не сумуй, а споглядай.
Веселкам на своїх картинах
Радій, а відчай проганяй.
За хвіст вхоплю якусь комету,
Все поясню їй, попрошу
Пришвидшити мій шлях до тебе,
І до кінця не відпущу!
Поки не з’явиться Венера,
Яскрава, біла, десь ти там
В її духмяній атмосфері,
Тебе нікому не віддам!
Шукай у снах мене до ранку,
Марно себе не витрачай,
Це станеться десь на світанку –
Пізнай мене ві сні. Впізнай!
Вже не в уявах пригорну до себе –
Розквітнеш в мене на очах,
Скрізь рознесуть це всі комети –
Здивуємо Чумацький Шлях?!
Летить миттєво час у зорях,
Собі я «ВСТИГНИ» шепочу,
Проплисти мушу неба море,
«Лиш дочекайсь», – тобі кричу!
Більш не відчуємо ми горя,
Вже знаю я, де ти. Лечу.
Несу ключі тебе відкрити,
Свою невпевненість облиш,
Так довго я блукав по Світу,
Щоб обійнятись нам скоріш…
Стомивсь у Всесвіті бродити,
Та полум’я зміг зберегти,
Тому не згас мій промінь світла –
Тепло тобі зміг донести.

22:30–01:30        02.06.2024

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍