Читати книгу - "Ґоморра"

самі цілі, що і вони. Дон Пеппіно вважав, що клан — це не вибір на користь зла, зроблений тим чи іншим індивідом, а результат цілком очевидних умов, конкретних соціальних механізмів, а також гангренозних причин, що піддаються чіткій ідентифікації. Жодна церква і жодна особа в цьому краї не була так рішуче налаштована прояснити сутність того, що відбувається. «Недовірливе та підозріле ставлення мешканців Півдня Італії до державної машини через її задавнену нездатність розв’язати ті серйозні проблеми, від яких страждає південь, а саме проблеми зайнятості, житла, освіти та охорони здоров’я; підозра — і часто обґрунтована — стосовно того, що політики замішані в злочинній діяльності Каморри, що вони в обмін на електоральну підтримку або заради досягнення спільної мети забезпечують владну протекцію та гарантують пільги; поширене відчуття особистої незахищеності та постійного ризику, породжене недостатнім захистом громадян з боку органів законності й правопорядку, неповороткістю правової системи, двозначністю законодавчого інструментарію… все це нерідко змушує вдаватися до захисту, організованого кланами, або ж ховатися під «дах», надаваний Каморрою; відсутність прозорості на ринку праці, через що знаходження роботи здебільшого залежить від благовоління Каморри та її агентів, а не від реалізації права, прописаного в трудовому законодавстві; відсутність або неадекватність, навіть у церковній сфері, необхідної соціальної освіти. А хіба ж можна сформувати зрілого християнина, не сформувавши водночас дорослу людину і зрілого громадянина?»

Наприкінці 1980-х дон Пеппіно організував марш проти Каморри після масованого нападу на казарми карабінерів у Сан-Чіпріано-д’Аверса. Напередодні якісь карабінери насмілилися припинити бійку між двома місцевими хлопцями під час відзначення дня святого покровителя, тому десятки людей вирішили зруйнувати штабне приміщення та побити офіцерів. Казарми в Сан-Чіпріано затиснуті у вузький провулок, тому старшим офіцерам та капралам нікуди було тікати. Самим босам довелося послати районних капо в зону конфлікту, щоби придушити повстання і врятувати карабінерів. У той час регіон ще знаходився під контролем Антоніо Барделліно, а його брат Ернесто був мером. «Ми, священики церков у Кампанії, не збираємося обмежуватися одним лише засудженням цих обставин; навпаки — ми маємо намір подолати їх, навіть якщо для цього доведеться переглянути та оновити сутність і методи нашої пастирської діяльності».

Дон Пеппіно почав ставити під сумнів релігійність босів, відверто заперечуючи можливість існування гармонії між християнською вірою та бізнесовою, політичною і військовою владою кланів. У краї, де править Каморра, християнська проповідь не вважається супротивною діяльності Каморри: якщо клан працює на благо всіх своїх членів, то цю організацію вважають такою, що поважає християнську доброчинність і діє у відповідності з її принципами. Вбивство ворогів та зрадників бачиться як необхідність, як законне порушення закону; якщо так вирішить бос, то дію заповіді «Не убий», закарбованої на скрижалях Мойсея, можна призупинити, якщо вбивство здійснюється заради якогось вищого мотиву, а саме заради збереження клану, забезпечення інтересів його керівників, або заради блага якоїсь групи, а значить — кожного з її членів. Убивство — це такий гріх, до якого Христос поставиться з розумінням і пробачить в ім’я необхідності.

В Сан-Чіпріано-д’Аверса Антоніо Барделліно користувався старовинним ритуалом, який, зрештою, зійшов нанівець: він називався рищіїига-, ним також користувалася Коза Ностра під час прийому нових членів. Правий вказівний палець новобранця проколювали шпилькою, а потім капали кров'ю на образок Мадонни Помпейської. Потім цей образок підпалювали на свічі, і керівники клану, що стояли навколо столу, передавали його один одному. Якщо всі компаньйони встигали поцілувати образок Мадонни, то кандидат офіційно ставав членом клану. Релігія для Каморри — це постійна точка відліку, це — не просто жест володаря чи культурний релікт, а духовна сила, що визначає найпотаємніші рішення. Сім’ї каморристів, особливо родини найбільш харизматичних босів, часто вважають власні дії релігійним подвижництвом і переконані, що їхня совість несе на собі тягар болю та гріха заради благополуччя всіх людей, якими вони командують.

В Піньятаро-Маджоре клан Лубрано дав гроші на реставрацію фрески Мадонни. І її називають «Мадонна Каморрська» — відтоді, як великі цабе, мафіозі Коза Ностри, що втекли з Сицилії до цього міста, звернулися до її захисту. Тому зовсім неважко уявити собі, як Тою Рйна, Мікеле Ґреко, Лучано Ліджіо та Бернардо Провенцано стають навколішки перед цією фрескою і моляться за те, щоб їхні оборудки були вдалими, а шляхи відходу — гарантованими.

Коли Вінченцо Лубрано виправдали в суді, він організував паломництво — кількох автобусів з прихожанами — до Сан-Джованні-Ротондо, щоб подякувати святого падре Пір, котрий, як він вважав, забезпечив його виправдання. Повнорозмірні статуї падре Піо та теракотові чи бронзові копії статуї Христа, що стоїть з розпростертими руками в Ріо-де-Жанейро на горі Цукрова Голова, можна побачити на віллах багатьох босів Каморри. В нарколабораторіях Скампії брикети гашишу часто ріжуть по тридцять три за один раз — маючи на увазі вік Христа. Після чого роботу зупиняють на тридцять три хвилини, всі хрестяться, а потім знову приступають до роботи. Досить оригінальний спосіб умилостивити Христа і забезпечити собі заробіток та спокій. Те ж саме відбувається і з пакетами кокаїну: перед тим, як відправити їх товкачам, районний капо часто окропляє їх святою водою з Лурда, сподіваючись, що ці пакети нікого не відправлять у домовину, особливо з огляду на те, що потім йому персонально доведеться відповідати за погану якість товару.

Влада Каморри не стосується однієї лише плоті, це не просто влада над життям кожного. Вона також претендує володарювати над душами. І тому дон Пеппіно забажав внести певну ясність у слова, їхнє значення та їхню вагомість. «Каморра називає «сім’єю» клан, організований для злочинної діяльності, і законом такого клану є абсолютна відданість; будь-який вияв самостійності заперечується, тому не лише втеча, але просто навернення до чесного життя вважається зрадою, за яку слід карати смертю; Каморра користується всіма засобами, щоби поширити та зміцнити такий тип «сім’ї», навіть за рахунок експлуатації святих таїнств. Для християнина, вихованого на принципах Слова Божого, «сім’я» означає одне — групу людей, об’єднаних любов’ю, де любов означає безкорисливе та турботливе служіння, служіння, яке вивищує того, хто його надає, і того, хто його отримує. Каморра претендує на власну релігійність, і їй часто вдається обманути не лише вірних церкви, але й недосвідчених або безхитрісних пастирів душ людських».

У цьому документі навіть робилася спроба підняти питання церковних таїнств, щоби в подальшому запобігти можливій асоціації Святого причастя, вінчання та ролі хрещеного батька з діяльністю Каморри. Від однієї лише думки про висловлення такої позиції місцеві священики повмирали б від страху. Хто ж наважиться прогнати від олтаря боса, що прийшов хрестити дитину свого