Читати книгу - "Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Гейські жарти, – сказав Зотов, подивившись на Кіру. — Тільки не кажи, що мій дорогоцінний син так побивається через свого друга, — сказав він.
– А, ви про це. Ну…
– Я все ще тут, а Богдан все ще у реанімації, ви зовсім неадекватні? – грюкнув долонями по кріслу Мирослав, підвівшись на ноги. Його одразу ж хитнуло. Утримався, бо схопився за спинку крісла. Почекав, доки голова перестане крутитися, і пішов вперед.
– Ти куди?
– Від вас подалі.
– Тільки на вулицю не виходь, репортери, – застеріг його Кіра.
Тримаючись за стінку однією рукою, Мирослав стягнув з пальця перстень, притиснув його до губ і попросив подумки оберіг спрацювати. Він не знав, як це робив Богдан, які маніпуляції робив з тією своєю курячою кісточкою, щоб вона принесла йому удачу… Але він пам'ятав, що Богдан сказав йому: головне – вірити.
Мирослав вірив, просячи тих, хто був готовий слухати на небесах, в пеклі, щоб повернули йому Богдана. Зараз же.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло», після закриття браузера.
