Читати книгу - "Слідопит, або Суходільне море"

навряд чи правда, до того ж це й неможливо, бо суперечить дійсності,— відповів Слідопит.

— Це навіть більш ніж можливо, мій високошановний провіднику: це — закон, непорушний королівський закон держави, який необхідно поважати й виконувати. Я рідного брата повісив би на такій підставі... вибач, сержанте, це ніяк не стосується наших родинних зв’язків.

— Бог його знає, наскільки це торкається Джаспера, хоч я й переконаний, Слідопите, що мій шуряк має слушність в тлумаченні закону, оскільки обставини інколи говорять набагато більше, ніж наші чуття. Тому всі ми повинні пильнувати, як тільки можемо, і не пропускати жодного. підозрілого

— А тепер я пригадую,— знову озвався Кеп, ще раз сплюнувши через вікно.— Оце ввечері, незабаром після того, як ми зійшли на борт, була одна більш ніж підозріла підстава, котра вже є незаперечним доказом злочинності його намірів. Джаспер власноручно прив’язував королівський прапор і, прикинувшись, ніби дивиться на Мейбл та її супутницю-солдатку й показує їм, як пройти до їхньої каюти, навмисне впустив прапора додолу!

— Ну, це могло статися і ненавмисне,— не погодився сержант,— бо таке не раз траплялося й у мене. До того ж, фали перекинуто через блок, і прапор міг зірватися, якщо хлопець неправильно потяг.

— Ге, «перекинуто через блок»! — насмішкувато вигукнув Кеп.— Здається, я краще за тебе, сержанте, знаю всі ці терміни. Сигнальний гардель так схожий на блок, як твоя алебарда на абордажний гак! То правда, що, коли підіймаєш одну частину, зверху заїдає іншу; але тепер, коли ти повідомив нас. про свої підозри, я розглядаю ту витівку з прапором як явний доказ і не викину його з голови. Сподіваюся, проте, що ми не пропустимо вечері, навіть якщо там увесь трюм забитий зрадниками?

— Вечерю подадуть вчасно, шуряче. Але перше дай слово, що на випадок, коли б мені довелося заарештувати Джаспера, ти не відмовишся взяти на себе командування нашим «Вітрогоном».

— Даю слово, що я тебе не підведу, сержанте, і обіцяю тобі показати, на що здатний цей тендер. Бо допоки, видається мені, все робилося наосліп.

— Ну, а я,— промовив Слідопит, глибоко зітхнувши,— я твердо триматимуся свого переконання, що Джаспер не винен, і пропоную вам діяти відверто: покликати його негайно сюди і прямо запитати в нього, зрадник він чи ні. Я ставлю Джаспера Вестерна проти всіх передчувань та обставин усієї цієї колонії!

— Викликати його сюди? Ні в якому разі! — заперечив сержант.— Відповідальність за все. несу я, а тому я вимагаю — я наказую, щоб без мого відома й дозволу ніхто не розповідав і слова з того, що тут мовилося! Ми ж усі маємо пильнувати якнайсуворіше і не пропускати повз увагу жодної обставини!

— Так, так, саме обставини, — підхопив Кеп,— бо одна обставина варта п’ятдесяти фактів. Так сказано; як мені відомо, в державному законі. А скількох уже перевішано на підставі обставин!

На цьому розмова скінчилася, і незабаром усі троє вже були на палубі, де кожен, відповідно до своєї вдачі, та життєвого досвіду, заходився слідкувати за поведінкою запідозреного Джаспера.

РОЗДІЛ XIV

І цей згорьований, чолом блідий,

Знеможений до смерті посланець

В намет Пріамів уночі гукнув:

«Уже пів-Трої вашої згоріло!»

Шекспір. «Король Генріх ІV»

Тим часом на тендері все йшло своїм звичаєм. Джаспер, здавалося, як і сама погода та судно виглядав з берега вітру. Солдати ж, призвичаєні рано вставати, всі як один уже спали на сінниках у головній каюті. На палубі залишився тільки екіпаж судна, поручник М’юр та обидві жінки. Квартирмейстер докладав зусиль, щоб сподобатися Мейбл, проте сама наша героїня не зважала на його залицяння, приписуючи їх почасти властивій усім військовим галантності, а почасти, мабуть, і своєму красному личкові. Вона втішалася неповторністю краєвидів та оточення, що були сповнені для неї чарівністю новизни.

Вітрила було піднято, але в повітрі стояла тиша, як у вусі. Озеро теж заклякло так непорушно, що на суденці не відчувалося навіть найменшої хитавиці. Тендера за течією віднесло на добру чверть милі від берега, і тепер він стояв, мов припнутий, на місці, пишаючись пропорційністю своїх обрисів. Юний Джаспер був на кормі так близько від Мейбл, що міг іноді чути все, що їй казав квартирмейстер, але він був дуже скромний, сором’язливий і надто уважний до своїх обов’язків, щоб устрявати й собі в розмову. Прекрасні блакитні очі Мейбл слідкували за всіма його рухами з якоюсь незбагненною для хлопця надією, і квартирмейстерові не раз доводилося повторювати свої лестощі, перш ніж вони доходили до дівчини,— в такому захопленні вона була від усього на тендері й така байдужа до милих речей співбесідника. Та ось М’юр замовк, і довкола запанувала мертва тиша.

Раптом коло берега в якомусь човні впало весло, і цей звук відгукнувся на тендері так виразно, ніби це скоїлося тут, на палубі. Потім долинув немов якийсь шурхіт, неначе зітхнула ніч; затріпотіли вітрила, скрипнула щогла, залопотів клівер. Одразу по цих добре знайомих кожному морякові звуках стали надиматися вітрила і тендер дав ледь помітний крен.

— А ось і вітер, Андерсоне! — гукнув Джаспер до старшого матроса.— Берися за стерно!

Андерсон миттю виконав наказ, поставивши стерно на вітер; бушприт ледь нахилився, і за кілька хвилин під форштевнем[83] забурунила спінена вода: «Вітрогон» полинув озером із швидкістю п’яти миль на годину. Все це відбувалося у цілковитій тиші, а потім Джаспер знову подав команду:

— Попускай більше галівки[84] і тримай ближче до берега!

В цю мить і з’явилися на палубі всі три учасники таємної наради, що відбулася в каюті.

— Як бачу, любий Джаспере, ти все-таки вважаєш за краще якнайдалі триматися від наших сусідів французів,— зауважив М’юр, радий нагоді знову розпочати розмову.— Ну, що ж, хвалю за обережність, бо в мене Канада викликає так само мало приязні, як, може, й у тебе.

— Я держуся цього берега через вітер, містере М’юре. Неподалік від берега вітер завжди сильніший, якщо, звичайно, не підходити вже зовсім близько, де його закривають дерева. Нам необхідно проскочити затоку Мексіко, а там, змінивши курс, ми вийдемо на широкий простір.

— Слава богу, що хоч не Мексиканську затоку,— докинув Кеп,— бо в такому озерному суденці там краще носа не показувати. Скажи-но, як тебе... Прісна Водо, а в шторм твій тендер слухається стерна?

— Навіть дуже легко, добродію Кепе, але тоді, як і на всякому іншому судні, треба пильнувати за вітром, особливо