Читати книгу - "Не кохай мене , Ольга Джокер"

Радміла нервово витирає блузу, потім кудись зникає, варто мені тільки зазирнути на секунду в телефон. Я оглядаюся на всі боки і полегшено зітхаю. Безглуздо втекти, так? Я не хотіла перетинатися з Радмілою, слово честі. І тим паче їй шкодити.

Їсти не хочеться зовсім. Я відкушую слойку з куркою, відкидаюся на спинку стільця. Жаль, що Галя затримується. Було б непогано, якби вона опинилася зараз зі мною. Ось дивина, так? Раніше я мріяла про те, щоб вона якнайшвидше розчинилася і зникла, а зараз відчайдушно жадаю її присутності.

Радміла з'являється в залі за кілька хвилин. Її блуза мокра, але чиста. Виходить, вона не пішла назовсім, а лише приводила себе в порядок у вбиральні.

Замовивши собі матчу, Радміла обертається і, помітивши мене, прямує до столу. Навіщо? Що їй від мене треба? Сказати стандартну фразу: «Здрастуйте, я коханка вашого чоловіка»? Я й без неї про це знаю.

- Чи не проти, якщо я присяду? Поговоримо трохи, — пропонує Радміла.

- Про що нам говорити? - Задаю їй питання.

- Ну, як мінімум, одна спільна тема для розмови у нас уже є.