Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"

чого їй робити. Квіто, нашого, як ти вважаєш, безталанного учня знайшла Ліна Срібна Дракониця.

— То вона ще жива? А де вона? Я дуже хочу її побачити, — раптом спалахнула Квіта.

— Квіто, на жаль, ми не можемо тобі цього сказати. Це зовсім не означає, що ми тобі не довіряємо. Ти вже чула, що я думаю про це. Але Ліна забажала відійти від справ і жити без магічного світу. А ми повинні поважати її вибір. Вона знайшла Ніка вже давно, але тільки зараз вирішила, що він готовий стати магом. І повір, це не просто так. Я думаю, ти розумієш, що Ліна не чекала б так довго й не передавала б мені Ніка, якби в нього не було магічного Зерна. Просто деякий час ми вирішили це нікому не показувати. Ніку, будь ласка, зніми захист.

Той вимовив заклинання й зняв перший захист. Квіта знову просканувала магічні здібності Ніка і не змогла стримати реакцію.

— Зонколане, але як таке можливо? Він же повністю ініційований. Та ще й такої сили маг Води! Це справді чудово!

— Ну що, тепер ти трохи простіше будеш ставитися до недоліків Ніка? — не втримався від дошкульного зауваження Глава клану. Відчувалося, що його розпирає від гордості, що Нік з’явився у нього в клані. Він зробив театральну паузу і продовжив: — Його початково ініціювала Ліна, а остаточно — сам Гуру. Думаю, що ти не здивуєшся, але Нік навіть з Гуру ухитрився посваритися. Але це він сам тобі розкаже, якщо захоче. І це ще не всі сюрпризи. Зараз ти зрозумієш, чому тобі треба буде приділити Ніку підвищену увагу. Ну, Ніку, здивуй Магістра Квіту не тільки своєю нахабністю.

Нік вимовив друге заклинання і зняв основний захист, який йому подарував Гуру при ініціації. Квіта подивилася на Ніка магічним зором і оніміла.

— Ну, як тобі подарунок клану від Ліни? — Зонколан насолоджувався ефектом від сюрпризу. — Що мовчиш? Зможеш тепер пробачити поведінку нашого нового учня?

— Нічого собі сюрприз, — нарешті змогла прийти в себе Квіта. — Тепер всі клани будуть нам заздрити.

— Ось тому ми поки вирішили нікому не розповідати про цей дар Ніка. Для всіх він буде магом Води з невеликим відгуками в інших видах, — поспішив заспокоїти ентузіазм Квіти Зонколан. — Про це ніхто не повинен знати. Все вкрай серйозно. Ти думаєш, просто так нам цей подарунок дали Боги? Ліна і Гуру впевнені, що незабаром нас чекає війна. Тож Нік — це невелика допомога нам. Тому нам треба його підготувати якомога швидше й краще. Я не впевнений, що він зможе пройти весь курс навчання в Школі.

— Невже так скоро буде війна? Та й з ким? Адже начебто з усіма сусідами у нас зараз гарні стосунки, — здивувалася Квіта.

— Не відкрию тобі великого секрету, коли скажу, що Темні готуються до війни.

— Але ж Темні дуже далеко від нас.

— Вони поки будуть нас підточувати руками Вогняних і Земляних. Ти ж знаєш, що хоча й мир між нами, але весь час якісь дрібні конфлікти відбуваються. Та повернімося до нашого несерйозного учня. Мене, звичайно, тішить твій ентузіазм з приводу нього, але є ще одна невелика для тебе проблемка. Це юне дарування, — пожартував Зонколан, подивившись з посмішкою на Ніка, — отримало, крім Золотого Зерна, ще й хороші відгуки з багатьох видів магії. Ліна провела з ним кілька тестів, щоб визначити його здібності. Ну, давай, Ніку, хвалися далі сам.

— Чого хвалитися? Я не просив всього цього, тож не впевнений, що це дар. Поки що мені доводиться тільки страждати на старості, — знову почав скаржитися Нік. — Кращі за всіх були відгуки в магії Води й Вогню. Але Ліна вирішила, що основна магія Води не так сильно буде впадати у вічі. Гарний результат був у магії Повітря. Поганий — в магії Землі. Були слабкі відгуки в Геомагії та магії Гравітонів. Зовсім глухо в магії Управління, як з людьми, так і з тваринами. Ну, це поки все, що спробували.

Нік подивився на магесу. Та сиділа мовчки і величезними від подиву очима дивилася на Ніка, як на якусь статую Бога.

— Ну, тепер ти розумієш, Квіто, в чому проблема. Я й сам не второпаю, як ми повинні навчити його цьому всьому за такий короткий термін?!

— А скільки ми маємо часу? — насилу змогла видавити з себе магеса, все ще вражена новинами.

— Гуру вважає, що у нас є близько двох років, — відповів Глава клану.

— Зонколане! Та тут навчатися не менше десятиліття треба! І це, якщо дуже старатися. Але, судячи з усього, наш новий учень не дуже то й хоче демонструвати свою жагу до знань.

— Ось з цим згоден. Ну, ніякого особливого бажання у мене немає сідати за навчальну парту в моєму похилому віці, — вставив своє слово Нік.

— Квіто, з цим ми розберемося, коли приїдемо до Школи. Треба буде подумати, як розпланувати його заняття. Гаразд, Ніку, ти ховай свої достоїнства.

— Ох, і двозначно звучить ця фраза, тим більше в присутності пані, — відповів Нік.

— Ти все ще не вгамуєшся?

— Я боюся, що ніколи не вгамуюся, — заперечив Нік. — Мене, старого, вже нічого не змінить. Тож доведеться вам мене терпіти таким, який я є.

— Ніку, ти зрозумій: це ми можемо на таке не реагувати. У Школі за таке суворо каратимуть. Там дуже строгі правила, особливо з поваги до викладачів та дотримання дисципліни.

— Гаразд, я постараюся вести себе в Школі добре. Буду тільки вам нерви псувати.