Читати книгу - "Діти Безмежжя, Олександр Павлович Бердник"

Почалася якась дивна, на перший погляд, дитяча робота. Буревій не зміг би тоді назвати це роботою. Це була скоріше гра.

Перед ним, наприклад, розкладали багато різних речей, просили за кілька секунд оглянути їх, а потім, не дивлячись, розповісти про те, що запам’ятав.

Або називали одне слово, а по ньому вже просили відновити всю фразу, яку задумувала в основному Ріона.

Або йому необхідно було кожного дня в певні години уявою будувати речі, постаті, будівлі, деталі обличчя, тіла, досягаючи в цьому великої чіткості. А контролювалися його успіхи спеціальним апаратом, який записував його мисленні утвори на відео-плівку.

Дуже скоро Буревій зрозумів суть цих вправ. І вже не іронізував над своїми «пустощами», як він спочатку називав такі заняття, а старанно виконував завдання Ріони. Він зрозумів, що йому необхідно відточити здібність зосередження, концентрації думки, навчитися мислити чисто, ясно.

— Можна послати потужний промінь думки, — говорила Ріона, — а вслід за тим засмітити простір цілою зграєю вороння, яке своїм ґвалтом зіпсує попередню посилку.

Він з радістю погоджувався з нею і старався не пускати у простір «вороння». Ріона була задоволена учнем. А ще більше Багрян. Він не міг діждатися, коли вже з Буревієм можна буде проводити космічні досліди.

Але Ріона вперто відточувала здібності Буревія, і він почав навіть сумніватися в характеристиці, яку давав колись їй Багрян, назвавши її «розхристаною». Скоріше її можна було назвати пунктуальною.

Космонавт перейшов до складніших завдань. Він передавав у простір свої думки в формі образів, символів, слів, а Ріона приймала їх. А потім навпаки. Результати передавалися Багряну і Раді Інституту. Після таких експериментів Багрян зустрічав Ріону і Буревія сонячною усмішкою. І вони знали, що досліди їхні перевищують усі сподівання вченого.

Велися експерименти з фотографуванням «німба» Буревія, «німба», якого вважали колись містичним атрибутом святих. Виявилось, що він був притаманний кожній людині, хоч і проявлявся не в кожного однаково. І нічого містичного в ньому не було. Звичайне енергетичне випромінювання комплексного характеру. В цей комплекс входила і біологічна радіація тіла, і електромагнітні промені мозку, і власне проявлення Х-поля думки. Велися експерименти з вивчення пульсації «німба» під час мисленних процесів, при запису цієї пульсації і перетворенню цих пульсацій в акустичні та зорові сигнали, тобто в трансформацію зовнішніх сигналів мозку, свідомості на об’ємні, стереофонічні і стереоскопічні образи. Багрян хотів таким чином контролювати суб’єктивні записи індивіда об’єктивними показаннями апаратури. Інститут мав уже надзвичайно великі успіхи в цих експериментах.

Потім Буревій захопився ще одним тренуванням своєї думки. Він почав працювати над зміною рослин під впливом енергії Х-поля. Такі експерименти подобалися йому більше за все. Вони були казкові, але разом з тим цілком реальні.

Він брав кілька рослин, розташовував їх у різних приміщеннях і ставився до кожної з них по-різному. Одну залишав у спокої, другу підбадьорював дружньою хвилею думки, третю вольовим зусиллям примушував сповільнювати ріст. І рослини слухалися його. Хоч потрібно було кілька місяців, щоб побачити результати. Але вони були. І були разючі. А ще цікавішим був експеримент з квітами. Буревію пощастило змінити колір незабудок з голубого на фіолетовий. Для цього йому довелося витратити два місяці, кожного дня опромінюючи квіти енергією вольової посилки.

А потім наступили дні суворих екзаменів. Йому необхідно було створити в просторі «психодвійника». В цьому допомагав цереб-ропсихоконцентратор (ЦПК) — винахід Багряна і його помічників. Апарат у формі овала надівався на голову, ніби вінець. З допомогою кристала психоенергії в ЦПК збуджувалось потужне Х-поле, яке спрямовувало енергію думки суб’єкта вузьким концентрованим променем у потрібному напрямі, допомагало зосередитись, щоб створити необхідну форму «психодвійника».

Саме так Ріона відвідала Плутон тоді, рік тому, коли Буревій прощався з Землею в чужому світі.

Враження від перших спроб перевершили мрії Буревія. Йому здалося, що він потрапив у царство снів. Коли людині спиться, що вона літає в просторі, до інших планет, чи опускається під воду, чи перетворюється в слона, птаха або в що завгодно — така людина не дивується, прокинувшись, що з нею трапляються чарівні пригоди. Вона каже: «Приверзлося, та й усе…» Але тут все було реально, хоч і казковіше, ніж будь-який сон.

Надівши перший раз ЦПК, Буревій, як завжди, зосередився. Згідно з домовленістю, він послав думку в простір, спрямувавши її до вершини сусідньої гори. Там ждали асистенти Багряна — контрольний пункт Інституту.

Космонавт відчув, що він уже не в експериментальній камері, повністю ізольованій від світу. Він миттю вийшов свідомістю з стін Інституту, майнув над озером, над лісом. У грудях солодко похололо, Буревію здалося, що його свідомість охопила собою незміряні простори. Йому уявилось, що він може помчати куди завгодно — в Безмежжя, настільки колосальні сили відчулися в потенції думки. Але завдання є завдання.

Він метнув себе незначним вольовим зусиллям до вказаної гори. Зупинився біля намету асистентів. Вони побачили його, радісно привітали. На нього націлились кілька об’єктивів, весело засяяли вічка автоматів, реєструючи появу «психодвійника». Але найдивніше було Буревію. Він розумом знав, що лежить в експериментальній камері Інституту, а разом з тим почуття наочно стверджували, що він, Буревій, також знаходиться на горі, біля своїх товаришів.

Враження було неймовірне. Але факт, уявлений свідомістю, був стверджений багатьма бездоганними свідками — квантовими та електронними автоматами.

Інститут тріумфував. Тепер парапсихологи одержали ще одного сильного працівника. Багрян готувався впритул підійти до заповітних дослідів — до вивчення Космосу, щоб ствердити свою мрію і відкрити новий шлях польотів між зірками. І, звичайно, «покласти на лопатки» прихильників квантових кораблів у завоюванні простору.

Ще кілька пробних польотів. А потім — ривок на Місяць.

Буревій згадує комічні перипетії, зв’язані з тим експериментом. Він в одну мить подолав простір між Землею і Місяцем. Консервативна земна свідомість, для якої цей політ здавався кощунством, порушенням всіх законів фізичного світу, замовкла вражена, приголомшена. Тільки серце співало урочисту пісню перемоги над простором.