Читати книгу - "Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт"

34.1

Після тієї ночі Яр ще приходив до мене увісні. Чи краще сказати, я приходила до нього в наш лісовий будинок. Він зазвичай вже там перебував, коли я ще йшла по лісовій стежці. Або ж просто йшла на голос у потрібну кімнату, якщо сновидіння розпочиналося безпосередньо у будинку.

Як так вийшло не знаю. Лиш одне я зрозуміла - це все дія наших магічних здібностей, що відкрилися при нашій єдності.

Правда у Яра здібності "якоря" і до того були, тільки слабо виражені. Він їх краще розвинув з нашою зустрічю. 

Це я вся така неперевершена та непередбачувана. Це у мене багато сили, розвиток якої катастрофічно шкутильгає на обидві ноги. "Мандрівник душі" відкриттям був для мене. І що з цим відкриттям робити я не мала ні найменшого уявлення.

Добре подумавши вирішила не розкривати свої нові здібності, ще тоді як повернулася. А тепер переконалася у правильності свого рішення.

Мій Барсик дуже розумний та здібний. Відкрив мені таємницю наших побачень увісні майже відразу. Виявляється він мене кличе, а я приходжу на поклик. 

Ура нашим магічним можливостям!

Ніколи не думала, що буду така задоволена та вдячна магії. 

Рішення нашого питання про знаходження одне одного було вже на поверхні. От зараз ми розповімо все про себе, всі подробиці, наші дані, місцезнаходження. І все, діло в шляпі...

Ага, а дзузьки!

Ми переповнені бажанням віднайти дорогу до нашого спільного існування, завзято всім, що можна і не можна, поділилися. Задоволені собою і нашим побаченням увісні розпрощалися. Але на ранок прокинувшись... я не могла пригадати нічого з того що мене найбільше цікавило, жодної корисної інформації.

Я пам'ятала все що було увісні. Пам'ятала що робили, про що говорили. Знаю точно що ділилися своїми координатами... Але от останньої інформації я не пам'ятала, ніби хтось навмисне підчистив цю частину даних.

Так повторилося ще три ночі поспіль. Моє роздратування з кожним днем все більше розросталося. Я була на межі магічного зриву, а це явище нічого хорошого мені не віщувало. 

Батьки, побачивши мої нові скачки магії та нестриманість, можуть відновити пошук собі відповідного зятя, а мені "гідного чоловіка". Вони у мене дуже діяльні, у плані організації мого одруження, особистості. Їм тільки дай підстави для бурхливої діяльності, вони відразу і схопляться.

А воно мені потрібно? Ні, у мене є мій Барсик, а іншого я не сприйму нізащо.

Ще одного такого сновидіння, я поставила питання ребром. Потрібно вирішувати питання, а не ходити кругами.

- Яре, я нічого не пам'ятаю на ранок, - обурювалася ходячи по вітальні туди-сюди, наче маятник.

- Що зовсім нічого? - підійшов зі спини та обійняв притуляючи до своїх грудей, - А наші обійми та поцілунки?

Останнє він прошепотів мені на вушко, ще й прикусив легенько. Я не стрималася, обернулася у кільці його рук і поглянула у його очі. А там танцювали бісенята, та не просто танцювали, у них там масштабна вечірка проходила.

Він так хоче мене заспокоїти? Не цього разу, нажаль. Надто вже багато переживань останнім часом.

- Тобі все смішки, - легенько вдарила його в груди долонями, - Я тут, між іншим, про серйозні речі говорю...

- Ну все не дуйся, - перебив потік мого обурення, - я також не пам'ятаю частини сну. Знаю, що ми багато розмовляємо, радіємо з чогось, а з чого ніяк не виходить згадати.

- От і я про це саме!

- Давай зробимо так, - сівши на диван і потягнувши мене за собою, почав складати план дій, - для початку знову потрібно знати де ми перебуваємо в реальності, а потім будемо думати, як зробити так щоб хоча б згадати натяк де шукати, коли прокинемося.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍