Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Розділ 66

Алекс тримав Анну в обіймах, ніби боявся, що вона зникне. Його дихання було гарячим, а руки міцно стискали її талію.

— "Ти мене лякаєш, мала," — його голос звучав хрипло.

Анна усміхнулася, але її очі були серйозними.

— "Я не можу просто сидіти осторонь, коли тобі загрожує небезпека."

Він провів пальцями по її щоці, дивлячись прямо в її очі.

— "Але якщо з тобою щось трапиться… я цього не переживу."

Анна не відповіла, лише обережно доторкнулася до його губ ще одним коротким, але пристрасним поцілунком.

— "Тоді зроби так, щоб мені не довелося тебе рятувати," — прошепотіла вона.

Алекс тихо засміявся, але його погляд був серйозним.

— "Я спробую, кохана. Але ти повинна пообіцяти мені одне — більше не ризикувати життям так, як сьогодні"

Анна зітхнула, але кивнула.

— "Добре. Але тільки якщо ти пообіцяєш бути чесним зі мною і не приховувати від мене небезпеки."

Він задумався на мить, а потім усміхнувся.

— "Угода."

Вони повернулися до машини, і Алекс міцно взяв її за руку. Його пальці ніжно ковзнули по її шкірі, змушуючи її серце битися швидше.

— "Поїхали додому," — сказав він.

— "До мене чи до тебе?" — запитала Анна, піднімаючи брову.

Алекс усміхнувся, його погляд потемнів від бажання.

— "Ти серйозно питаєш? Я не відпущу тебе від себе сьогодні."

Анна лише тихо засміялася і сіла в машину.

Вночі, коли вони лежали в ліжку, Алекс провів пальцями по її плечу і тихо прошепотів:

— "Ти моя. І я нікому не дозволю забрати тебе в мене."

Анна відповіла лише одним словом:

— "Завжди."

Алекс подивився на Анну, його погляд став темнішим, наповненим бажанням. Він обережно обійняв її, проводячи пальцями по її спині. Її дихання стало частішим, а серце шалено калатало в грудях.

— "Ти навіть не уявляєш, як сильно я тебе хочу," — прошепотів він, нахиляючись ближче.

Його губи ковзнули по її шиї, залишаючи гарячі поцілунки. Він відчував, як її тіло тремтить у відповідь, як вона стискає його руки, ніби боячись відірватися від цієї миті.

Анна закрила очі, відчуваючи тепло його тіла, дотики, від яких по шкірі бігали мурашки. Вона розуміла, що належить йому — так само, як і він належав їй.

— "Алекс..." — прошепотіла вона, намагаючись зібрати думки, але кожен його дотик змушував її забувати про все.

Він нахилився ще ближче, його губи ледь торкнулися її вуха.

— "Скажи, що ти моя..."

Анна різко розвернулася до нього, впиваючись поглядом у його очі.

— "Я твоя, Алекс. Завжди."

Його губи накрили її в поцілунку, який був і ніжним, і вимогливим одночасно.

— "Я твоя, Алекс. Завжди."

Його губи накрили її в поцілунку, який був і ніжним, і вимогливим одночасно.

Ніч огорнула місто темрявою, але у їхньому світі палало полум'я — тепле, гаряче, нестримне.

Алекс провів долонями по її тілу, притискаючи ближче. Анна відчувала, як його подих обпалює її шкіру, як його руки пестять кожен вигин її тіла. Вона хотіла цієї близькості, хотіла відчути, що він поруч не тільки фізично, а й душею.

— "Я хочу, щоб ти запам’ятала цей момент," — прошепотів Алекс, дивлячись їй у очі.

— "Я ніколи не забуду..." — її голос був ледь чутним, але кожне слово було наповнене глибокими почуттями.

Він опустився нижче, проводячи губами по її плечу, залишаючи легкі, п’янкі поцілунки. Його руки пестили її спину, а серце билося так голосно, що, здавалося, заповнювало весь простір.

Анна обійняла його, впиваючись пальцями в його плечі, відчуваючи, як кожен дотик змушує її тремтіти. Вона розчинилася в ньому, у його ніжності, у його силі.

Ця ніч була лише їхньою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍