Читати книгу - "1984"

міг уникати цього болю: О’Браєн брався за важіль лише тоді, коли він був недостатньо кмітливим. Іноді за увесь сеанс до нього не вдавалися жодного разу. Він не пам’ятав, скільки сеансів він уже відбув. Здавалося, що увесь процес розтягнувся на тривалий і невизначений час — мабуть, на багато тижнів, а перерви між сеансами, бувало, тривали по кілька днів, а іноді лише годину або дві.

— Лежачи тут, — сказав О’Браєн, — ви часто дивувалися і навіть запитували мене — чому Міністерство Любові витрачає на вас стільки часу і так морочиться з вами. А коли ви були на волі, вас, по суті, теж цікавило те саме питання. Ви осягли механіку суспільства, в якому жили, але не змогли зрозуміти мотивів, які лежать у його основі. Пам’ятаєте, як ви записали у своєму щоденнику: «Я розумію як, але я не розумію навіщо?» Саме тоді, коли ви думали «навіщо», ви сумнівалися у своєму психічному здоров’ї. Ви прочитали книжку, книжку Ґолдштайна, або принаймні її частину. Ви дізналися про щось таке, чого раніше не знали?

— А ви читали її? — запитав Вінстон.

— Я її написав. Тобто брав участь у її створенні. Як вам відомо, жодну книжку не пишуть індивідуально.

— У ній написано правду?

— Описово так. Але запропонована нею програма — нісенітниця. Таємне накопичення знань, поступове поширення просвіти, у кінцевому підсумку — повстання пролетарів і повалення влади Партії. Як ви здогадалися, вона закликає саме до цього. Все це нісенітниця. Пролетарі ніколи не повстануть, навіть через тисячу, навіть через мільйон років. Вони не можуть. Я не пояснюватиму вам причину, ви самі її знаєте. Якщо у вас колись виникали сподівання на бурхливе повстання, то можете про це забути. Партію неможливо повалити. Правління Партії — вічне. Зробіть цю істину початковою точкою вашого мислення.

Він підійшов до ліжка.

— Вічне! — повторив він. — А зараз повернімося до питання «як» і «навіщо». Ви добре розумієте, як Партія утримує свою владу. А тепер скажіть мені, навіщо ми так тримаємося за владу? Який наш мотив? Чому ми хочемо бути при владі? Ну ж бо, говоріть, — додав він, бачачи, що Вінстон мовчить.

Проте Вінстон мовчав ще кілька хвилин. Його охопило відчуття перевтоми. На обличчя О’Браєна знову повернувся тьмяний проблиск божевільного захвату. Вінстон знав наперед, що йому скаже О’Браєн. Що Партія прагне до влади не заради влади, а лише задля добра більшості людей. Що вона тримається за владу, бо люди у своїй масі є боягузливими створіннями, неспроможними витримати свободу й дивитися правді у вічі, а тому правити ними й систематично їх обманювати мусять ті, хто набагато сильніший за них. Що вибір людства лежить між свободою і щастям, і більшість віддають перевагу щастю. Що Партія є вічним охоронцем слабких, сектою, яка, жертвуючи своїм щастям задля щастя інших, коїть лихо заради добра. Найстрашніше, думав Вінстон, найстрашніше полягає у тому, що коли О’Браєн це каже, він сам вірить у свої слова. Це видно з його обличчя. О’Браєн знає все. Він знає у тисячу разів краще за Вінстона, чим насправді є світ, в якій злиденності живе величезна кількість людей і ціною якої брехні та варварства Партія утримує їх у такому стані. Він усе це зрозумів, зважив, а проте це аніскільки не вплинуло на його поведінку: мета виправдовувала засоби. Що можна зробити, думав Вінстон, проти божевільного, який розумніший за тебе, який уважно вислуховує твої аргументи, але продовжує плекати своє божевілля?

— Ви правите нами задля нашого ж таки добра, — сказав він слабким голосом. — Ви вважаєте, що люди неспроможні керувати собою, а тому...

Він заговорив і відразу майже скрикнув від пронизливого болю. О’Браєн повернув важіль до тридцяти п’яти.

— Це дурниця, Вінстоне, дурниця! — прокоментував він. — Ви могли б подумати й не верзти такої нісенітниці.

Він повернув важіль назад і провадив:

— А тепер я скажу вам відповідь на моє запитання. А відповідь така. Партія прагне до влади лише переслідуючи свої власні інтереси. Нас не цікавить добробут інших, нас цікавить лише влада. Нам не потрібне ні багатство, ні розкіш, ні довге життя чи щастя: нам потрібна лише влада, абсолютна влада. Що означає абсолютна влада, ви скоро зрозумієте. Ми відрізняємося від усіх олігархій минулого, бо знаємо, що робимо. Всі інші, навіть схожі на нас, були боягузами й лицемірами. Німецькі нацисти і російські комуністи у своїх методах майже впритул наблизилися до нас, але вони ніколи не мали мужності розібратися у своїх мотивах. Вони вдавали, можливо, навіть вірили, що вони захопили владу ненадовго, на обмежений час і що десь відразу за поворотом на всіх чекає рай, де люди будуть вільними й рівними. Ми не такі. Ми знаємо, що ніхто не захоплює владу, щоб потім відмовитися від неї. Влада — не засіб, а кінцева мета. Диктатуру запроваджують не для того, щоб стати на сторожі революції, це революцію здійснюють для того, щоб запровадити диктатуру. Метою переслідування є переслідування. Метою тортур — тортури. Метою влади — влада. Тепер ви починаєте мене розуміти?

Вінстон був приголомшений, як раніше його приголомшив стомлений вираз на обличчі О’Браєна. Воно було сильне, м’ясисте й грубе, сповнене розуму й контрольованої пристрасті, перед якою він почував себе безпорадним, але воно було стомленим. У нього були капшуки під очима, провислі щоки. О’Браєн схилився над ним, навмисне наблизивши до нього своє втомлене обличчя.

— Ви думаєте, — сказав він, — що моє обличчя старе й стомлене. Ви думаєте, я говорю про владу, хоча сам неспроможний запобігти старінню власного тіла. Невже ви не розумієте, Вінстоне, що індивід — це лише клітина? А втома клітини — енергія організма. Хіба ви помираєте, коли обрізаєте нігті у себе на пальцях?

Він повернувся і знову почав ходити туди-сюди, тримаючи одну руку у кишені.

— Ми священнослужителі влади, — сказав він. — Влада — це бог. Але для вас влада — це поки що лише слово. Настав час, щоб ви склали собі деяке уявлення про те, що насправді означає влада. Насамперед ви повинні зрозуміти, що влада є колективною. Індивід здобуває владу лише тоді, коли перестає бути індивідом. Ви знаєте гасло Партії: «Свобода — це рабство». Ви коли-небудь замислювалися, що це гасло можна перевернути? Рабство — це свобода. Одна, хай навіть вільна, людина завжди зазнає поразки. Так воно й має бути, бо кожна людина приречена померти, що