Читати книгу - "Немезида"

саду, на тому самому місці, на яке вказала наша старушенція. Її не душили, й обличчя в неї не було спотворене.

— Я дивуюся, що та стерва не вколошкала й нашу стареньку, — сказав Бродриб. — Адже вона була надто квола, щоб захистити себе.

— Її охороняли двоє детективів, наскільки мені відомо.

— Що ти кажеш? Аж двоє?

— Атож, двоє. Я сам про це недавно довідався.

Міс Марпл увійшла до кімнати.

— Ми вас вітаємо, міс Марпл, — сказав містер Бродриб, підводячись їй назустріч.

— Атож вітаємо, — сказав і містер Шустер, потиснувши їй руку. — Чудова робота.

Міс Марпл спокійно опустилася на стілець біля письмового стола.

— Як я вже повідомила вам у своєму листі, — сказала вона, — я думаю, що виконала умови пропозиції, яку було мені зроблено.

— О, звичайно. Ми про все вже знаємо. І з розповіді професора Вонстеда, і з тієї інформації, що надійшла нам як із юридичного відділу, так і з поліції. Ви справді зробили чудову роботу, міс Марпл. Нам лишається тільки висловити свій захват.

— Щиро кажучи, я боялася, що мені не вдасться виконати те, чого хотів від мене містер Рейфаєл. Спершу це завдання здалося мені надзвичайно тяжким, майже нереальним.

— Атож, справді. Мені воно й тепер здається абсолютно нереальним. Я не уявляю собі, як ви змогли виконати його, міс Марпл.

— Наполегливість і впертість завжди винагороджуються.

— А тепер про гроші, які нам доручено вам передати. Вони тепер ваші, і ви можете розпоряджатися ними, як вам заманеться. Ви хочете, щоб ми переказали їх у банк на ваше ім’я, чи, може, волієте проконсультуватися з нами щодо їх можливого вкладення. Адже йдеться про велику суму.

— Атож, двадцять тисяч фунтів, — сказала міс Марпл. — Для мене це справді дуже велика сума. Просто надзвичайно велика, — додала вона.

— Я можу познайомити вас із нашими брокерами, і вони, можливо, підкажуть вам, куди найкраще інвестувати їх.

— Я не маю найменшого бажання інвестувати їх.

— Але ж, безперечно…

— У моєму віці заощаджувати гроші немає сенсу, — сказала міс Марпл. — Вони дадуть мені змогу — і я певна, містер Рейфаєл думав саме про це — спізнати ті радощі життя, яких я ніколи не спізнала б, якби не мала грошей.

— Я розумію, про що ви говорите, — сказав Бродриб. — Тож ви доручаєте нам переказати цю суму до вашого банку?

— Мідлстон Банк, Гай-стріт 132, Ент-Мері-Мід, — назвала міс Марпл адресу банку.

— На депозитний рахунок, я сподіваюся. Ви маєте у своєму банку депозитний рахунок?

— Ні, в жодному разі, ні. На поточний рахунок.

— Ви не думаєте…

— Я думаю, — відказала міс Марпл. — Я хочу мати гроші на своєму поточному рахунку.

Вона підвелася й потиснула адвокатам руки.

— Я раджу вам усе ж таки проконсультуватися в директора вашого банку, міс Марпл. Людина ніколи не знає, що їй може знадобитися на чорний день.

— Єдине, що мені може знадобитися на чорний день, — це ліхтар, — сказала міс Марпл.

Вона знову потиснула їм руки.

— Дуже вам дякую, містере Бродриб. І вам теж, містере Шустер. Ви були такі добрі до мене, надавши всю ту інформацію, без якої я не змогла б нічого зробити.

— Ви справді хочете, щоб ми переказали вам гроші на ваш поточний рахунок?

— Так, — підтвердила міс Марпл. — Я маю намір їх витратити. Повтішатися певними життєвими радощами завдяки їм.

Вона обернулася у дверях і засміялася. І на якусь мить Шустер, що був обдарований трохи багатшою уявою, ніж Бродриб, побачив туманне видіння молодої й гарної дівчини, яка потискає руку вікарію на сільському святі. То був, як він зрозумів через хвилину, спогад із часів його юності. І саме міс Марпл на якусь мить нагадала йому ту дівчину — молоду, щасливу, відкриту для всіх радощів життя.

— Містер Рейфаєл схвалив би мій намір, — сказала міс Марпл.

І вийшла за двері.

— Немезида, — сказав містер Бродриб. — Так назвав її Рейфаєл. Ніколи не бачив жінку, яка була б менше схожою на Немезиду, ніж ця. Ти згоден зі мною?

Шустер ствердно кивнув головою.

— Певно, містер Рейфаєл хотів просто пожартувати. А пожартувати він любив, — сказав Бродриб.

Примітки

1

Бродриб (Broad rib) — широке ребро (англ.). (Тут і далі — примітки перекладача.)

2

60 соток.

3

Гемптон Корт — грандіозний палац із парком на березі річки Темзи, поблизу від Лондона.

4

Щасливої дороги! (Фр.).

5

Вериті (verity) — правда, істина (англ.).

6

Село на кордоні з Шотландією, куди втікали з Англії молоді пари, бо там можна було одружитися без тих формальностей, яких вимагав дотримуватися англійський закон.