Читати книгу - "Кіберіада"

король. — Я не хочу платити, але зробити треба так, щоб здавалося, ніби Трурль сам у цьому винен! Що йому нічого не належить! Розумієш?

Дорадник знову увімкнув пристрій для читання королівських думок, злегка захитався і глухо промовив:

— Ваша Королівська Величність хоче також, щоб усім здавалося, ніби вона вчинила справедливо, згідно з правом і королівським словом, а Трурль щоб виявився нікчемним ошуканцем і негідником… Чудово! З дозволу Вашої Королівської Величності, я зараз кинуся на вас і почну вас душити й товкти, а Ваша Королівська Величність хай зволить голосно кричати, волаючи про допомогу…

— Ти, либонь, з глузду з’їхав, — сказав Мудрильйон, — нащо тобі мене душити, а мені репетувати?

— Щоб оскаржити Трурля в тому, що він з моєю допомогою пробував учинити замах на короля! — сказав, світячись, Дорадник. — Таким чином, коли Ваша Королівська Величність накаже відшмагати Трурля й скинути його з замкового муру в рів, усі визнають це за акт надзвичайної ласки, бо за такий злочин спершу піддають тортурам, а вже потім карають на горло. А мене, як невинне знаряддя в Трурлевих руках, Ваша Королівська Величність зволить повністю виправдати, що викличе загальний захват королівською добротою і великодушністю. І тоді все буде саме так, як волить Ваша Королівська Величність.

— Ну, то души мене, тільки обережно, йолопе! — погодився король.

І все сталося саме так, як надумав Досконалий Дорадник. Король хотів, правда, перед тим, як кинути Трурля до рову, повисмикувати йому ноги, але до того якось не дійшло. І хоча сам він потім думав, що це сталося внаслідок замішання, але насправді це сталося завдяки таємній домовленості Дорадника з помічником ката. Потім король виправдав Дорадника і поновив його на посаді при своїй особі, а Трурль, ледь живий, поплентався додому. Повернувшись додому, він одразу ж подався до Кляпавція, розповів йому про свою пригоду й сказав:

— Цей Мудрильйон іще більший негідник, ніж я сподівався. Він підло ошукав мене і, подумати тільки, використав для цього створеного мною Дорадника, щоб той допоміг йому порадою, як злочинно спекатися мене! Але він помиляється, якщо думає, що я здамся. Та нехай я проіржавію наскрізь, якщо не помщуся тому тиранові!

— І що ж ти збираєшся робити? — спитав Кляпавцій.

— Подам на нього позов до суду, хай заплатить обіцяне. Але це буде тільки початок, він винен мені значно більше. Бо ніяким золотом не зможе заплатити за мої страждання і біль.

— Це складна юридична проблема, — сказав Кляпавцій. — Я радив би тобі перше, ніж щось зробити, звернутися по допомогу до доброго адвоката.

— Нащо мені йти до адвоката? — відказав на це Трурль. — Я сам собі його зроблю!

Трурль пішов до себе, всипав у бочку черпаком шість з вершечком транзисторів, стільки ж опорів та конденсаторів, налив електроліту, прикрив кружком, пригнітив каменем, щоб усе це само по собі добре зорганізувалося, і пішов спати, а за три дні мав такого адвоката, аж любо глянути. Не хотілося навіть витягати його з бочки, бо його послугами треба було скористатись лише один раз, отож Трурль поставив бочку на стіл та й питає:

— Ти хто?

— Я правничий консультант-адвокат, — забулькотіла у відповідь бочка, бо він налив забагато електроліту.

Трурль виклав їй свою справу, а вона:

— Ти заклав у програму Дорадника Застереження, щоб він не міг призвести до твоєї загибелі?

— Так. Тобто я подбав лише, щоб він не знищив мене. Тільки й усього.

— Отже, ти не повністю дотримав угоди, оскільки Дорадник повинен був уміти робити все, без жодних винятків. А якщо не міг тебе вбити, значить, умів не все.

— А якби мене вбив, то не було б кому одержати плату!

— Ну, то окреме питання й інша справа, то вже справа суду, установити згідно параграфів карну відповідальність Мудрильйона. А твоя скарга має характер цивільного позову.

— Бач куди! Щоб якась бочка та вчила мене цивільного права! — розгнівався Трурль. — Ти чий адвокат — мій, чи того розбійника короля?

— Твій, але король мав право не заплатити тобі.

— І наказати скинути мене в рік з оборонного муру теж мав право?

— Це вже інша справа, карна, і окрема проблема, — відповідає бочка.

Трурля аж затіпало.

— Як це?! То я перетворюю купу старих перемикачів, дротів і залізяк на свідомий розум і замість слушних порад дістаю якісь викрутаси? А бодай ти був не самозорганізувався, крутію нікчемний!

Трурль відцідив електроліт, витрусив усе з бочки на стіл, порозбирав на частини, та так швидко, що адвокат навіть не встиг внести апеляції проти такої дії.

Тоді Трурль закасав рукави і збудував двоповерхового Юрисконсульта з чотирикратними підсилювачами на два кодекси — цивільний і карний — і про всяк випадок підключив йому ще міжнародне й адміністративне право. Потім увімкнув струм, виклав справу й питає:

— Як добитися свого?

— Складна справа, — каже машина. — Вимагаю, щоб мені негайно підключили п’ятсот додаткових транзисторів зверху і двісті — збоку.

Трурль зробив це, а машина каже:

— Мало! Прошу додаткового підсилення і дві великі шпулі.

А потому каже:

— Випадок сам по собі цікавий, однак має два аспекти: по-перше — підстава позову, і тут можна було б багато зробити, по-друге — характер позову. Річ у тім, що цивільним позовом короля ні до якого суду не притягнеш, оскільки це суперечить міжнародному і космічному праву. А остаточно поясню тобі все це в тому випадку, якщо ти даси мені слово, що не розмонтуєш мене відразу після того на частини.

Трурль пообіцяв і запитав:

— Але скажи мені, будь ласка, звідки ти дізнався, що тобі загрожує демонтаж, якби мене не задовольнила твоя робота?

— Не знаю, так мені чомусь здалося.

Трурль здогадався: причиною було те, що для спорудження Юрисконсульта він узяв частини, попередньо вживані для виготовлення бочкового адвоката; очевидно, пам’ять про ту історію, хоч і стерта, вкралася до нових контурів, утворивши комплекс підсвідомості.

— Ну, й де ж твоє пояснення? — питає Трурль.

— Пояснення таке: немає компетентних трибуналів, отож і процесу не буде. Бо ані виграти, ані програти його не можна.

Трурль схопився з місця, показав кулака правничому радникові, але мусив дотримати слова і нічого поганого йому не зробив. Пішов до Кляпавція і все йому розповів.

— Я відразу казав, що це безнадійна справа, але ти не хотів мені вірити, — каже Кляпавцій.

— Ганьби я не подарую, — відказав на це Трурль. — Якщо не можу знайти справедливості шляхом права й суду, то помщуся тому негідникові королю іншим чином.

— Цікавий би я знати, як ти це зробиш. Сам дав королеві досконалого Дорадника, який може все,