Читати книгу - "Антирадянські історії"

не було місця для «середнього класу». Лєнін вирішив їх винищити, щоб не було прикладу заможності. Всеросійський староста Міхаіл Калінін, сам селянського походження, «куркулів» ненавидів лютою ненавистю.

«Куркулів» грабували до 1923 року. На підводах у супроводі революційних солдатів приїжджали комісари й експропріювали «надлишки», залишаючи прожитковий мінімум. Із 1918 року більшовики вилучили у «куркулів» понад 50 мільйонів гектарів приватної землі. Потім комісари зрозуміли, що радянську Росію стало нічим годувати і на п’ять років ввели нову економічну політику, неп. У 1928 році більшовики злякалися класового розшарування селян і знову почали знищувати «куркульство». 30 січня 1930 року ЦК ВКП(б) ухвалює постанову «Про заходи з ліквідації куркульства як класу». Радянська влада вирішила створювати колгоспи, в яких не було приватної власності, а було все «радянське».

У січні 1930 року ЦК ВКП(б) проголосив створення суспільних, колективних господарств — колгоспів. Згідно з рішенням радянської влади, «куркулі» офіційно стають ворогами. За цією ухвалою ЦК ВКП(б) вони були розділені на три категорії: перша категорія — контрреволюційний актив, організатори терористичних актів і повстань, друга категорія — частина контрреволюційного активу з найбагатших «куркулів» і напівпоміщиків, третя категорія — решта «куркулів».

Результати колективізації жахливі. Тільки в Україні у 1932–1933-х роках жертвами Голодомору стали понад шість мільйонів осіб. Тоді ж, у 1932–1933 роках, понад один мільйон загинули від голоду в Казахстані. Загальна цифра загиблих у ці роки, зокрема на Північному Кавказі, Південному Уралі та Західному Сибіру, становить понад 8 мільйонів осіб. Дивно, але комуністи мали пам’ятати, скільки загинуло під час голодомору в Поволжі 1921–1922-х років — близько п’яти мільйонів, а від голоду в Казахстані у 1919–1922-х роках загинуло близько одного мільйона людей. Забули, продовжуючи знищувати приватну власність, замінивши природне бажання працювати «правом на працю». Одна з причин голодоморів перших років радянської влади — продрозкладка і знищення більшовиками приватної торгівлі.

Історик Віктор Кондрашин у своїй книзі «Голод 1932–1933 років. Трагедія російського села» написав, що «в контексті голодних років в історії Росії своєрідність голоду 1932–1933-х років полягає в тому, що це був перший в її історії «організований голод»». Багато сучасних російських істориків намагаються зробити приємне Кремлю, публікуючи «спростування» і «роз’яснення» з приводу українського Голодомору, практично не згадуючи жертв голоду в Казахстані. Навіть ця страшна трагедія стала приводом для маніпуляцій. Як, утім, і кількість жертв голоду в 1946–1947-х післявоєнних роках, їх було понад мільйон осіб.

Радянська влада в період першого голодомору 1920-х років вирішила «врятувати» країну способом, що став уже традицією, — грабунком, а наступною жертвою стала церква. Радянська влада під приводом допомоги голодуючим вилучила тільки в 1922 році церковних цінностей на чотири з половиною мільйони золотих рублів. Власне на закупівлю продовольства з них було витрачено близько одного мільйона. Решта грошей була пущена на інші цілі, головно на «розпалювання світової революції». У процесі церковної експропріації було розстріляно багато священиків і мирян, що намагалися захистити церкви від більшовицьких грабежів. Лише у 1922 році було зафіксовано 1400 випадки кривавих сутичок населення з більшовиками, що вилучали церковні цінності — золоті оклади, хрести, ритуальний посуд. Значна частина цінностей пішла на утримання партійного і радянського апарату. Саме в цей час співробітникам апарату були збільшені зарплата, різні види постачання. Частина золота і коштовностей була просто розікрадена, про що свідчать суди, що їх проводили над співробітниками Ґохрану.

У післявоєнні роки прилавки радянських магазинів були убогі на асортимент, а в лексиконі радянських людей міцно закріпилися слова і словосполуки — «дістати», «викинули сосиски», «в одні руки більше кілограма не давати». За Сталіна відкрили Єлісєєвський магазин, що став музеєм удаваного достатку радянського харчопрому, в якому продавці й м’ясники були одягнені в костюми і краватки. Проте голод та брак продуктів були вічними супутниками радянської влади. Хрущов намагався нагодувати населення кукурудзою, за Брєжнєва відкрилися спецмагазини, де «отоваритися» могла номенклатура, а населення, як і раніше, тислося в чергах за розчинною кавою Дніпропетровського комбінату харчових концентратів. Решта радянських людей насолоджувалася кавовим напоєм «Літній» — з цикорію та ячменю.

Із появою радянського телебачення жити у злиднях стало цікавіше. Людям розповідали про американців, які голодують, про величезні черги за продуктами у європейських країнах. Радянський народ почав співчувати всьому світу, покірливо спостерігаючи, як КПРС надає інтернаціональну допомогу країнам Африки, Азії та Латинської Америки. Народ не знав, що допомога була військовою, а щоб зброї стало більше, доводилося затягувати паски, «діставати сосиски» і харчуватися сірими макаронами.

Мужність радянського народу відображена у фольклорі того часу, який чомусь називали антирадянщиною. Але люди все одно жартували — самі над собою. До прикладу, був анекдот про те, що «у радянських жінок завжди є дві проблеми — що поїсти і як схуднути». Країна з 1917 року жила подвійним життям, а з розвитком технологій ці життя стали і віртуальними — по телевізору говорили про те, що «другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек»[21], а ця людина бігла рано-вранці записуватися в чергу за згущеним молоком. Повернувшись додому, вона по телевізору знову бачила щасливі обличчя.

Путін, напевно, пам’ятає той час. І чудово знає, що більшість росіян визначають своє ставлення до політики не лише за тим, що є в холодильнику, а — що покажуть і про що скажуть по телевізору. Їжа давно стала предметом регулювання політики. Так було в СРСР, традицію відроджує Путін: зниклі продукти, за версією телевізора, — підступи світового імперіалізму.

Я насилу уявляв, що в Росії знову буде дефіцит і черги за гречкою та сіллю. І пов’язано це не з тим, що Обама захотів побачити російське населення голодним, а тому, що в Росії традиційно, з часів більшовиків, маніпулюють достатком, звертаючи провину за нестатки на когось.

АМЕРИКАНСЬКА ДОПОМОГА СРСР: ЯК ПЛЮНУТИ У ПРОСТЯГНУТУ РУКУ

За рік до того як Нікіта Хрущов ООН, він з офіційним візитом відвідав США. З 15 по 27 вересня 1959 року тов. Хрущов побував у Вашингтоні та Кемп-Девіді, а також у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Де-Мойні та Еймсі. Він зустрічався з сенаторами, конгресменами, журналістами, профспілковими діячами і фахівцями з розведення кукурудзи. Радянська