Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

виключає вільне спілкування засуджених з особами, що пе­ребувають поза межами арештного дому. Це стосується як особистого спілку­вання, так і спілкування з допомогою засобів зв'язку. Ізоляція також виклю­чає вільне переміщення засудженого як у межах арештного дому, так і поза ни­ми, за винятком приміщень, де особа перебуває постійно чи з нею провадиться виховна робота.

7. Засуджені до арешту несуть обов’язки і користуються правами, які вста­новлені законодавством України, з обмеженнями, що передбачені для цієї ка­тегорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені КВК України для відбування покарання даного виду. Зокрема, засуджені до арешту мають право: на щоденну прогулянку тривалістю одна година, а неповноліт­ні — до двох годин; на восьмигодинний сон у нічний час; мати при собі і збері­гати в камері особисті предмети й речі, перелік яких установлено цими Прави­лами; одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості; витрача­ти на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релі­гійною літературою; звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до держа­вних органів, громадських організацій і до службових осіб; користуватися на­стільними іграми; мати побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи в установленому кримінально-виконавчим за­конодавством порядку; користуватися книгами, журналами й газетами з біб­ліотеки установи.

8. Пропозиції, заяви і скарги засуджених надсилаються, згідно з вимогами ПВР УВП, за належністю і вирішуються в установленому законом порядку. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані прокуророві, Уповноваженому Верхов­ної Ради України з прав людини, перегляду не підлягають і не пізніш як у до­бовий строк надсилаються за належністю, а якщо вони подані в неробочі чи святкові дні, — то не пізніше доби з їх завершення. Про результати розгляду пропозицій, заяв і скарг засудженим оголошується під розпис на супровідно­му листі чи зворотному боці відповіді.

9. Телефонні розмови засудженим до арешту можуть бути надані тільки з близькими родичами за наявності виняткових обставин. Таким винятковими обставинами визнаються лише особисті обставини, пов’язані зі смертю або тяж­кою хворобою близького родича, що загрожує життю хворого.

10. Засуджені до арешту зобов’язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомір­них взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами; дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них; дбай­ливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого державного майна; вихо­дячи на прогулянку, дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки; при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, персоналом кримінально-виконавчої служби та іншими посадовими особами вставати й вітатися.

Поряд із цим, засудженим до арешту забороняється: установлювати зв’яз­ки з особами, які тримаються в інших камерах; придбавати, виготовляти, ужи­вати і зберігати предмети, вироби та речовини, зберігання яких засудженим заборонено; продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь ін­ших осіб предмети, вироби та речовини, які перебувають в особистому корис­туванні; грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або ін­шої користі; наносити собі або іншим особам татуювання; завішувати чи міня­ти без дозволу адміністрації спальні місця, затуляти оглядове вічко; створюва­ти конфліктні ситуації з іншими засудженими та персоналом установи; мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допо­моги особисто чи за дорученням юридичної особи; одержувати посилки (пере­дачі) і бандеролі, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном. До переліку таких речей ПВР УВП відносять: одяг, головні убори, взуття та постільні речі встановленого зразка за встановленими нормами; на­тільна білизна (тепла і проста) — не більше двох комплектів; панчохи, шкар­петки та рукавиці — не більше двох пар; поясні ремені, кашне, носові хусточ­ки, нитки та вироби з них; тапочки кімнатні, спортивне взуття (кеди, напівкеди, тапочки) — по одній парі; один спортивний костюм.

11. Арешт є видом покарання, що поєднується з проведенням певної соці­ально-виховної роботи, яка має свої особливості та безпосередньо покладаєть­ся на інспектора із соціально-виховної роботи. Вона спрямовується на форму­вання та збереження соціально корисних навичок, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість засуджених, профілактику та попереджен­ня їх агресивної поведінки щодо персоналу, інших засуджених та щодо себе, усвідомлення провини за вчинені злочини й розвиток прагнення до відшкоду­вання заподіяної шкоди.

12. Основними формами соціально-виховної роботи із засудженими до арешту є: індивідуальна робота; просвітницька та культурно-масова робота; правове виховання. У той же час, на засуджених до арешту не може чинити­ся виховний вплив самодіяльних організацій, бо останні серед засуджених до арешту не створюються.

13. Наукові розробки попередніх років довели, що виходячи з особливос­тей покарання у вигляді арешту та враховуючи, що виховна робота охоплює проведення цілого комплексу заходів, який включає досить обширний набір різноманітних засобів і методів їх застосування, найдоцільнішими для засу­джених до арешту є індивідуальні та групові методи роботи. Проте відкидати можливість організації виховної роботи засуджених до арешту у масових фор­мах також не слід. Зазначена форма виховної роботи може застосовуватися, приміром, з використанням локального радіозв’язку. Це можуть бути моноло­ги профілактичного змісту як представників адміністрації, психологів, педаго­гів, так і засуджених до арешту, крім того, можливо також транслювати діало­ги засуджених з представниками адміністрації арештного дому з актуальних проблем дотримання прав засуджених та інших питань, пов’язаних з право­вим положенням засуджених до арешту, звільненням від відбування покаран­ня, читанням літературних творів тощо.

Стаття 52. Залучення осіб, засуджених до арешту, до праці

Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві години на день.

1. Стаття, що коментується, встановлює