Читати книгу - "Я 11–17… Небезпечний маршрут, Василь Іванович Ардамацький"

Окайомов підвівся на лікті. Санітар хотів йому допомогти, але шпигун відштовхнув його і повільно встав сам.

3

На міському кладовищі так тихо, що чути, як з розлогого клена падає багряний лапчастий лист. Вже по-осінньому холоднувате сонце, пробившись крізь поріділе листя, розкидало навколо золотисті плями. Сонячний промінь заграв на полірованому мармурі могильної плити, на якій вирізьблено:

ГОНЧАРОВ

ПАВЛО ВАСИЛЬОВИЧ

Загинув при виконанні службових обов'язків

Коло могили, обкладеної давно зів'ялими вінками, на незручній, маленькій лаві сиділи полковник Астангов і майор Потапов. Вони прийшли сюди вже годину тому і весь час отак сидять, — не розмовляють, але, мабуть, думають про одне і тому не відчувають своєї мовчанки.

Зрідка Астангов поглядає на Потапова, бачить його зсунуті брови, уперто стиснуті губи і спрямовані в одну точку примружені очі…

На алеї почувся шелест листя під ногами людини, що швидко наближалася до могили. Астангов озирнувся — алеєю йшов чоловік у військовому й пильно поглядав на всі боки.

— Боюсь, Потапов, що це нас розшукують, — підводячись, тихо промовив Астангов.

— Так… час іти… — так само тихо відізвався Потапов і теж устав.

Полковник не помилився — чоловік у військовому шукав саме їх: начальник управління наказав терміново прибути до нього.

Оглавление Василь Ардаматський Я 11–17… НЕБЕЗПЕЧНИЙ МАРШРУТ Я 11–17… ПОВІСТЬ ПРО ПРИГОДИ КАПІТАНА ДЕМЕНТЬЄВА НЕБЕЗПЕЧНИЙ МАРШРУТ   Розділ перший   Розділ другий   Розділ третій   Розділ четвертий   Розділ п'ятий   Розділ шостий   Розділ сьомий