Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"

– Ні, не прокинулася, – голос Діна став серйозним. – Вона зовсім не прокинулася. Камін, чи знаєш, не варто залишати без нагляду.

– О, Боже! – я навіть закрила рот руками від жаху. – Вона згоріла живцем!

– Врятувати її було неможливо. Король нікого не покликав, щоб стежити за сплячою дружиною.

– А що було далі? – підштовхнула я його до продовження історії.

– Іррешим пережив свою дружину всього на тиждень. У відчаї від горя, він гнав коня через поле і зламав шию, коли той його скинув. Наступного дня після похорону на надгробній плиті з'явився напис:

«Хай буде проклятий навіки той, хто через пиху та блуд, втратив свою єдину кров і плоть. Не знайти йому спокою, поки не впорається з прокляттям рівноцінною міною.»

Після цього в палаці оселився привид.

– Чому ти сказав, що він викупив свою провину?

– Життя королеви за життя королеви – це рівноцінний обмін. Іррешим більше не з’явиться в палаці, а напис зник з надгробка.

Я задумалася. Життя – непроста річ. Одна помилка може спричинити ланцюг трагедій, які вже неможливо буде виправити.