Читати книгу - "Москва ординська. Книга 1"

Ще у 1514 році, коли хан Менглі-Гірей писав цього листа до свого родича Чингісида — Московського князя Василя, той тільки збирав податки з його земель та возив до Криму. Заперечень з боку Московії щодо тверджень Кримського хана немає.

Можливо, що вісім названих Кримським ханом міст були завойовані у 1238 році військом хана Батия та передані ширинам, представником яких і був у 1514 році хан Менглі-Гірей. Арешту 35 міст побудував на тих землях після 1238 року рід ширинів. Хан «Бахмет Усейнов сын» і заволодів тими землями після їхнього завоювання. Тобто землі Калузької, Брянської та східної частини Смоленської областей ще з 1238 року перебували під управлінням хана Чилаукуна, за російським поданням — князя Уковича.

Тепер декілька слів про Мещеру.

У давні часи сучасне місто Калузької області Мещовськ носило ім’я Мещерські «…Мещевск, ныне уездный город Калужской губернии, который в старину… называли Мещерском…» [43, с. 5].

Усі землі від Мещерська, Калуги та Козельська на північ до Твері та Торжка у давні часи іменувались Мещерськими. А ширинський хан Чилаукун (Укович) став зватись князем Мещерським.

Що цікаво, у ХІІІ-ХІV століттях так званий Городок Мещерський (Касимов) не носив цього імені. Тюркські племена, які заселили ті землі після 1238 року, називали місто Хан-Керман, а в подальшому, коли місто Хан-Керман разом із прилеглими землями у 1445 році відійшло до Казанського ханства і стало належати синові Улу-Мухаммеда — Касимхану, воно отримало назву Касимов. І, звичайно, ніякого відношення Касимов до давнього Мещерська не мав.

Потужну лавину брехні запустили до російської історичної науки московські можновладці.

Розглянемо, як російські історичні джерела, зокрема «Большая Советская Энциклопедия» (третє видання), подають, «достоверные данные» про міста, які назвав хан Менглі-Гірей, та інші 35.

1. «Брянск, город, центр Брянской обл. РСФСР… Впервые упоминается в Ипатьевской летописи под 1146… с 1252 — “стольный” город удельного Брянского княжества. В 1356 был захвачен литов, кн. Ольгердом… В 1500 войско Ивана II овладело Б(рянском) и он окончательно вошел в состав Моск. гос-ва» [2, т. 4, с. 78].

Як бачимо, матеріал не підлягає ніякому критичному аналізу. У державі Золота Орда в 1252 році, у часи самого хана Батия, виникає «удільне Брянське князівство», але хан Батий, володар держави, відношення до цього немає. Мовчить про це «Большая Советская энциклопедия». А в 1500 році Московський князь Иван ось так захотів та й приєднав, що цікаво, без війни, Брянськ «окончательно» до «Московского государства». Хоча Кримський хан Менглі-Гірей в офіційному документі тлумачить дії князя Івана III зовсім по-іншому. І син Івана III — Василь III, жодним словом не заперечував у 1515 році своєму «старшому братові». Погоджувався. Порозумнішали московити тільки через якихось 260 років.

2. «Стародуб, город, центр Стародубского р-на Брянской обл. РСФСР… известен с 11 в. в Северской земле… В 13 в. сожжен монголо-татарами (отож, вони там були!—В.Б.), с 14 в. — в составе Вел. княжества Литовского… В 1503—1618 в Моск. гос-ве…» [2, т. 24.1, с. 429].

І в цьому випадку московська історична так звана наука мовчить про справжніх володарів міста Стародуба.

Московським історикам лише відомо, що в XIII столітті «монголо-татари» спалили місто, а в XIV столітті його загарбало Велике князівство Литовське. Дуже обмежені знання про 100 років існування міста.

Та московські академіки і професори абсолютно впевнені, що саме «Московськое государство» володіло Стародубом із 1503 до 1618 року. А ще їм відомо, що в місті князі не «водилися», бо князі Стародубські походять із «Стародубского княжества»:

«Стародубское княжество… занимавшее терр(иторию) по среднему течению р. Клязьме. Выделилось из состава Вел. княжества Владимирского ок(оло) 1218. В 1238 в Стародубе утвердилась династия кн(язя) Ивана… Удельный вес стародубских князей… был невелик. С 14 в. они начинают служить моск(овским) князьям» [2, т. 24.1, с. 429].

Звернімо увагу: саме «по среднему течению реки Клязьмы» з давніх-давен лежить місто Володимир, уякомуз 1238 року сидів хан Чингісид — «государь Великого Владимирского княжества», але, виявляється, і новий господар землі нічого не знав, що у нього під носом «утвердилась династия князя Ивана». Як кажуть самі московити, «сплошные чудеса».

3. «Карачев, город, центр Карачевского р-на Брянской обл. РСФСР. К(арачев) впервые упоминается в сер. 12 в. с 1246 после нашествия татар К(арачев) — гл(авный) город особого удела… В конце 15 в. К(арачев) отдан вел. кн. литов… Симеону Иоанновичу Можайскому, к(ото)рый присягнул вел. кн. моск(овскому) Иоанну III» [2, т. 11, с. 401].

За особистим наказом Кримського хана Менглі-Гірея Карачівська гілка ширинських князів у 1498 році присягнула на вірність Чингісиду, так званому Іванові III.

Вивчаючи цю тему детальніше, зрозуміємо, чому московити зазначили, що Карачев начебто передав не Кримський хан Менглі-Гірей, а Великий Литовський Князь Олександр. Свого часу це дуже добре пояснив хан Тохтамиш у листі до польського короля та Великого Литовсько — Руського Князя Ягайла у 1292 році. Отож, династія князів Карачевських, яка подана в «Бархатной книге» у 12 розділі за 99 номером як чернігівська, насправді є за походженням із роду ширинів.

4. «Одоев, поселок гор. типа, центр Одоевского р-на Тульской обл. РСФСР… О(доев) известен со 2-й пол(овины) 14 в., принадлежал князьям Одоевским; с 1407 до сер(едины) 15 в. был под властью Вел. княжества Литовского» [2, т. 18, с. 314].

Більше про місто Одоєв ВРЕ говорити не захотіла. Потрібно пам’ятати, що Тульський улус в XIV столітті належав роду дружини хана Золотої Орди — Тайдули. І князі Одоєвські могли оселитись на землях ханші тільки у тому випадку, якщо вони були із її роду.

5. Дуже корисно дослідити походження та належність згаданого Кримським ханом Менглі-Гіреєм так званого «Нового Городка». У російській історичній науці сьогодні під цим іменем його знайти неможливо, як і «Андреев городок». Але з «Новим Городком» дещо легше, бо знаємо, його треба шукати саме у тій Мещерській землі, про яку вів мову в 1514 році Менглі-Гірей, тобто на теренах від Козельська і Калуги до Твері. Там і знайшовся «Новий Городок».

Слухаємо Велику Радянську Енциклопедію (третє видання):

«Старица, город, центр Старицкогор-на Калининской (Тверской.—В.Б.) обл. РСФСР. Пристань на р. Волге… Осн(ована) в 1297 под назв(анием) Городок: в 1365 перенесена на берег Волги и назв(ана) Новый Городок. В 1485 в составе Тверского княжества присоединена к Моск(овскому) гос(ударст)ву. С 15 в(ека) наз(ывается) С(тарицей)…» [2, т. 24.1, с. 427].

Два останніх речення в цитаті поміняно місцями, бо московська історіографія і в цьому