Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

воїнами. У цей час він уже мав у своєму розпорядженні військо утричі більше, аніж раніше, бо ж, почувши про діяння Севфа, багато одрисів спустилися з гір і влилися в лави його війська. /22/ Коли фіни побачили з гори так багато гоплітів, пелтастів і кінноти, вони зійшли вниз і благали про пощаду, погоджуючись усе виконати і пропонуючи прийняти від них запоруку вірності. /23/ Севф покликав Ксенофонта, пояснив йому їхні слова і сказав, що не пощадить фінів, якщо Ксенофонт захоче відомстити їм за напад. /24/ Ксенофонт відповів: «Я вважаю, що вони будуть досить покарані, якщо з вільних перетворяться на рабів». А потім він дав Севфові пораду: у майбутньому брати у заложники тих, хто здатен воювати, а стариків відпускати додому. Таким чином, всі жителі цієї місцевості визнали Севфа. Розділ 5

/1/ Елліни переправилися через гори і пішли на фракійців, що проживали за Візантієм, у так звану Дельту. Це вже були володіння не Майзада, а Тера, сина Одриса [такого собі стародавнього царя]. /2/ Туди з’явився Гераклід із грішми, вирученими від продажу здобичі. Севф звелів вивести три пари мулів — більше їх і не було — і кілька пар волів, покликав Ксенофонта і звелів йому взяти частину собі, а решту розділити між стратегами й лохагами. /3/ Ксенофонт відповів: «Я, зі свого боку, згоден отримати платню іншим разом, а ти винагородь тих стратегів і лохагів, які пішли за мною». /4/ Тоді з мулів одну пару взяв Тімасій із Дардани, другу Клеанор з Ерхомен, третю Фриніскахеєць; а воли були розділені між лохагами. Платню видали, попри те, що вже минув місяць, лише за 20 днів, бо ж, за словами Геракліда, таким був виторг за продаж. /5/ Ксенофонт обурився і сказав: «Клянусь, Геракліде, як на мене, ти не приносиш належної користі Севфові; якби ж ти постарався, то приїхав би з повним виторгом, хай би навіть тобі довелося для цього позичити гроші, а то й продати свій одяг, коли вже не можна було наторгувати в інший спосіб».

/6/ Гераклід розсердився на ці слова і, боячись втратити прихильність у Севфа, відтоді став сильно огуджувати Ксенофонта перед ним. /7/ А тим часом солдати стали лаяти Ксенофонта за отриману ними неповну платню, а Севф сердився на Ксенофонта за те, що той настійливо вимагав повної оплати для солдатів. /8/ Раніше він постійно обіцяв одразу ж після прибуття до моря віддати Ксенофонтові Вісанфу, Ган й укріплення Неон; але відтепер він більше не згадував про це, бо Гераклід наговорив йому, нібито непевно віддавати укріплення людині, яка розпоряджається воїнською силою.

/9/ Тоді Ксенофонт став роздумувати, чи варто продовжувати похід углиб країни. А тим часом Гераклід привів решту стратегів до Севфа і підмовляв їх сказати, що вони могли б командувати військом незгірше Ксенофонта; а розплатитися за 2 місяці він обіцяв через кілька днів і переконував їх відправитися разом з ним у похід. /10/ Але Тімасій відповів: «Я особисто не вирушав би з вами у похід без Ксенофонта, навіть якби мені заплатили за 5 місяців». Фриніск і Клеанор погодилися з Тімасієм. /11/ Тоді Севф став докоряти Гераклідові за те, що той не запросив Ксенофонта. Потім його запросили окремо від інших. Але він, знаючи підступність Геракліда, який прагнув огудити його перед іншими стратегами, прийшов, узявши із собою всіх стратегів і лохагів.

/12/ Досягши одностайної згоди, вони вирушили у спільний похід, пройшли через країну так званих фракійців-просоїдів, маючи Понт правобіч, і прибули до Салмідесса[275]. Тут багато кораблів, що пливуть у Понт, сідають на мілину і їх прибиває потім до берега, бо ж море тут на значній протяжності дуже мілководне. /13/ Фракійці, що проживають у цих місцях, відмежовуються один від одного стовпами і грабують кораблі, що викидаються морем на ділянку кожного з них. Розповідають навіть, що до розмежування багато хто з них загинув, вбиваючи один одного під час грабунків. /14/ Там знайшли багато ліжок, скринь, книг та інших речей, які власники кораблів зазвичай перевозять у дерев’яних ящиках. /15/ У цей час військо Севфа вже переважало числом еллінське військо, тому що багато одрисів спустились до нього з гір і, визнавши владу Севфа, приєднувалися до походу. Вони всі разом розташувалися табором на рівнині за Селімбрією[276], на відстані 30 стадій від моря. Але про платню, як і раніше, нічого не було чутно. /16/ Солдати були дуже сердиті на Ксенофонта, а Севф поводився з ним вже не так приязно, як раніше, і щоразу, коли Ксенофонт приходив до нього, домагаючись зустрічі, йому ставилися всілякі перепони.

Розділ 6

/1/ У цей час, після того, як минуло майже 2 місяці з початку служби у Севфа, прибули від Фіброна лаконці Хармін і Полінік і повідомили, що лакедемонці вирішили воювати з Тіссаферном[277] і Фіброн вже відплив для ведення війни. Оскільки ж останньому необхідно було залучити собі еллінське військо, то він обіцяє таку платню: солдатам по одному дарику в місяць, лохагам удвічі, а стратегам у чотири